До ______ районного суду м._________, адреса:_________________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою:_______________________, тел.:_____________________

Відповідач: Друга ________ державна нотаріальна контора, адреса:______________________, тел.:_____________________

Позовна заява

про визнання заповіту недійсним

Згідно із заповітом Особи_6, складеним державним нотаріусом Другої ______ державної нотаріальної контори Особою_5 20 жовтня 2004 року про успадкування нерухомого майна, у зв’язку з тим, що заповідач була  неписьменною, посвідченого Особою_8 та Особою_9, у випадку смерті заповідача спадкоємець Особа_9 успадковує 1/3 частину кв. №__, б. №__ по вул.________ у м._______, а я успадковую 2/3 частини цієї квартири.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2005 року, виданим державним нотаріусом Другої _________ державної нотаріальної контори Особою_12, я успадкувала по смерті Особи_6 2/3 частини кв. №___, б. №__ по вул._________ у м.________, яка належала покійній на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2003 року.

Моє право власності на 2/3 частини кв. №__ у б. №__ по вул._______ у м._________ зареєстровано у ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» 04 січня 2006 року за №______ у книзі ___. Згідно зі свідоцтвом про смерть, Особа_6 померла 30 січня 2005 року у м.___________.    

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовною давністю є строк, протягом якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або по особу, яка його порушила. Нормою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України; а згідно з ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Згідно з ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (ст. 1253 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України, свідками не можуть бути члени сім’ї або близькі родичі спадкоємців за заповітом. Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений   з порушенням вимог щодо його   форми та   посвідчення  , є   нікчемним  . Відповідно до вимог ст.ст. 257, 258 СК України, баба та дід мають право на виховання онуків, право на усунення перешкод у їх вихованні, право на звернення до суду із захистом прав онуків без спеціальних на то повноважень. Згідно зі ст. 265 СК України встановлено обов’язок баби та діда утримувати малолітніх та неповнолітніх онуків. Нормою ч. 3 ст. 65 КАС України встановлено, що близькими родичами є дід та баба стосовно онука та онуки.  

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Особа_6 бажала зробити розпорядження стосовно свого нерухомого майна на випадок своєї смерті, що можна зробити тільки шляхом складення заповіту у письмовій формі. Реалізуючі своє бажання звернулася до державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Особи_5. Внаслідок того, що Особа_6 була неписьменною особою, її заповіт підлягав обов’язковому посвідченню нотаріусом при свідках. Особа_5 на вимогу Особи_6 склала заповіт, який посвідчено свідками Особою_8 та Особою_9. Один зі свідків його посвідчення - Особа_9, є рідним онуком спадкодавця Особи_6 та моїм рідним сином.

Я дізналася про те, що свідком при посвідченні заповіту, по якому я отримала у власність нерухоме майно, не міг бути мій син Особа_9, як онук, а тому близький родич спадкодавця Особи_6, від юриста 15 жовтня 2009 року. Тому вважаю, що з цієї дати і почався перебіг строків позовної давності, протягом якого я маю право позиватися до суду про визнання зазначеного заповіту недійсним.

Нормою ч. 1 ст. 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений з порушенням вимог закону щодо його посвідчення є нікчемним, тобто таким, що не потребує додаткового визнання його недійсним. Разом з тим, нормою ч. 2 ст. 215 ЦК України, позивачеві надано право на звернення до суду для визнання недійсним нікчемного правочину, яким я і скористалася, позиваючись про визнання недійсним заповіту Особи_6 від 20 жовтня 2004 року, складеного державним нотаріусом Другої _________ державної нотаріальної контори Особою_5.

Враховуючи те, що заповіт Особи_6 від 20 жовтня 2004 року складено з порушенням вимог закону – п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України, у частині його посвідчення, тому що посвідчено особою, яка є близьким родичем спадкодавця – її рідним онуком Особою_9, він є нікчемним. Враховуючи те, що я маю право позиватися про визнання нікчемного заповіту недійсним, що мої позовні вимоги щодо визнання цього заповіту недійсним повинні бути задоволені.                   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 202-203, 215, 256-257, 261, 233, 235, 1248, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 257-258, 265 СК України, ст.ст. 3, 118-119 ЦПК України, -

ПРОШУ:

Визнати заповіт Особи_6 від 20 жовтня 2004 року, складений та посвідчений державним нотаріусом Другої ________ державної нотаріальної контори Особою_5 за реєстровим №___ щодо спадкування Особою_9 та мною Особою_1 квартири за адресою:___________ – недійсним.

Додаток:

Дата            Підпис

Додати коментар

Шановні відвідувачі! 03.08.2010 року набрав законної сили Закон України "Про судоустрій і статус суддів", яким внесено значну кількість змін до процесуального законодавства. Тому, використовуючи позовні заяви та процесуальні документи, які опубліковані до 03.08.2010 року, звертайте свою увагу на підсудність справ, строки та ін. і перевіряйте чи не змінилися вони! Всі подальші публікації будуть здійснені із врахуванням змін.


Захисний код
Оновити

Инфонариум — сайт интересных новостей со всего мира и обо всем на свете
Ежедневно обновляемые, свежие, интересные, нестандартные и полезные новости, факты, исторические события на сайте Infonarium.

Онлайн помічник

SiteHeart