24 червня 2010

 

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою:__________________, тел.:_________________

Відповідач: Особа_2, проживає за адресою:_____________, тел:__________________

Позовна заява

про відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з каліцтвом

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 липня 1998 року, Особу_2 визнано винним у вчинення ДТП, яка сталася 05 вересня 1994 року, при якій я отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого мені встановлено безстроково 1 групу інвалідності. Кримінальну справу стосовно Особи_2, який обвинувачувався у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України, внаслідок якого я отримав тяжкі тілесні ушкодження, закрито на підставі акту амністії.

У зв’язку з тим, що я не можу самостійно пересуватися, то потребую постійного догляду та лікування, на що витрачаю додаткові кошти. За період часу з листопада 2008 року по травень 2009 року, на підтримання життєдіяльності я витратив такі кошти: на придбання лікарських засобів – 312 гривень 62 копійки, на придбання засобів особистої гігієни – 993 гривня 04 копійки, а всього на загальну суму 1305 гривень 66 копійок. Вважаю, що ці кошти повинен мені відшкодувати відповідач на підставі норми ст. 1195 ЦК України, як особа, що завдала шкоди каліцтвом.    

Згідно із довідкою другої Полтавської клінічної лікарні від 19 червня 2009 року за №01-1081, я є інвалідом 1 групи внаслідок перенесеної травми шийного відділу хребта з тетрапарезом кінцівок і порушенням функцій тазових органів, хворію на хронічний гастрит та хронічний коліт внаслідок чого мені призначено медикаментозне лікування за доданим списком. Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, я є пенсіонером 1 групи безстроково та з 01 березня 1998 року отримую пенсію у сумі 84 гривні 79 копійок. Згідно із наданими суду оригіналами фінансових документів, за період часу з листопада 2008 року по травень 2009 року мною придбано лікарських засобів та засобів особистої гігієни на загальну суму 1305 гривень 66 копійок.

Відповідно до вимог п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Відповідно до вимог ч.1 ст.440 ЦК України у редакції 1963 року, шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду; нормою ст.455 цього ж кодексу встановлено, що у випадку заподіяння каліцтва громадянин, який заподіяв цю шкоду, зобов’язаний відшкодовувати потерпілому витрати, викликані ушкодженням здоров’я. Згідно з вимогами п. 4 ЦК України у редакції 2004 року, до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що вникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіла засобом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом, зобов’язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі що набрав законної сили є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовано законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 липня 1998 року, яка є чинною на даний час, кримінальну справу про вчинення Особою_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України, внаслідок якого я отримав тяжкі тілесні ушкодження, закрито на підставі акту амністії. Враховуючи те, що до переліку документів, вказаних у ст. 61 ЦПК України, які є обов’язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено цю постанову з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою, не входить постанова суду, яка набрала законної сили, про закриття кримінальної справи, вважаю за можливе застосувати у даному випадку до спірних правовідносин аналогію права.

Застосувавши аналогію права вважаю, що факт отримання мною тяжких тілесних ушкоджено внаслідок дій власника джерела підвищеної небезпеки Особи_2 є таким, що не підлягає доказуванню, а тому не підлягає доказуванню його Особою_2 у заподіянні каліцтва мені. Враховуючи те, що відповідач повинен відшкодувати додаткові витрати, які несу я для підтримання своєї життєдіяльності за період часу з листопада 2008 року по травень 2009 року, але у добровільному порядку не відшкодував цих витрат, вважаю за необхідне стягнути з відповідача на мою користь ці витрати у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 15, 30, 60-62, 88, 118-119 ЦПК України, -  

ПРОШУ:

Стягнути з Особи_2 на мою користь додаткові витрати, понесені мною на лікування, як інвалідом 1 групи, за період часу з листопада 2008 року по травень 2009 року на суму 1305 гривень 66 копійок.

Стягнути з Особи_2 на мою користь витрати понесені у зв’язку із розглядом судової справи: судовий збір та ІТЗ.

Додаток:

Дата                Підпис

< Попередня		Наступна >