Як довести моральну шкоду та обгрунтувати розмір грошової компенсації у разі неповернення банком депозиту?

Незважаючи на пряму вказівку в ст. 1060 ЦК України на обов'язок повертати депозит на першу вимогу вкладника, банки зараз не йдуть на дострокове розірвання договору банківського вкладу, прикриваючись листом НБУ. Для когось це лише прикра неприємність, але бувають ситуації, коли подібна відмова в сьогоднішніх умовах штовхає людей на відчайдушні вчинки. ЛІГА: ЗАКОН вирішила вивчити перспективи пред'явлення до суду вимоги про компенсацію моральної шкоди, заподіяної неповерненням депозиту.

Чи є підстави для компенсації?

Важливі для розглянутого питання положення містить ст. 23 ЦК. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яке завдало моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (абз. 2 ч. 3). Слід також мати на увазі, що під моральною шкодою Пленум ВСУ розуміє втрати немайнового характеру, до яких можуть належати будь-які негативні наслідки (п. 3 постанови від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") . Таким чином, і законодавець, і суд фактично надали достатньо широкі можливості для обгрунтування заподіяння моральної шкоди, які можна використовувати у питанні грошової компенсації негативних наслідків, що наступили у зв'язку з неповерненням депозиту. Необхідні правові підстави є. Пишемо позовну заяву?

Пишемо позовну заяву

Отже, свої вимоги слід формулювати та обгрунтовувати виходячи з того, що в кінцевому підсумку судом повинні бути встановлені: 1) факт порушення прав (ч. 1 ст. 23 ЦК); 2) факт ваших душевних страждань, тобто утрат немайнового характеру (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК, п. 3 постанови Пленуму ВСУ); 3) причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і стражданнями-втратили (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК); 4) розмір грошової компенсації (ч. 3 ст. 23 ЦК).

Порушення прав? О да! Ми з банком підписали договір, в якому він обіцяв у будь-який момент на першу мою вимогу повернути депозит, так і стаття 1060 ЦК прямо говорить, що я маю на це право. А лист НБУ незаконний, товариш суддя.

Далі. Душевні страждання і зв'язок. Гм ... Стільки виходив в цей банк, що став на людей кидатися; все переживаю, як би оплатити навчання, що навіть ночами став погано спати, на роботі практично нічого не встигаю: постійно думаю про те, що ж буде з моїми грішми. Достатньо?

Ні, недостатньо. Обгрунтування моральних страждань на побутовому рівні (підвищена дратівливість, поганий сон і низька працездатність) розбивається на суді про приблизно таку позицію відповідача: чим підтверджується настання цих негативних наслідків? Зараз у багатьох поганий настрій через фінансову кризу. Може, у нього просто характер склочний, або робота напружена, або погані відносини з дружиною та дітьми? А депозит тут ні при чому. Дивіться, та він просто хоче на нас грошей підзаробити. А ми що? Лише виконуємо вказівку Нацбанку. І навіть якщо вам вдасться підтвердити свої душевні страждання, то довести причинно-наслідковий зв'язок між ними і порушенням банком закону практично нереально. Так що питання про розмір грошової компенсації навіть підніматися не буде. Розв'язати ці труднощі постраждалий сам не зможе (вмілий самоаналіз - явище надзвичайно рідкісне) і далеко не завжди йому допоможе грамотний юрист. Думається, що обгрунтовувати позовні вимоги в частині моральної шкоди все ж таки повинен психолог, вміє виявляти і фіксувати індивідуальні особливості особистості і реакції на конкретні психотравмуючі обставини.

Висновок психолога

Директор Міжрегіональної консультаційної групи "SeLeV-Consulting" Сергій Волочай вважає, що адекватним доказом заподіяння моральних страждань є висновок експерта-психолога. ЦПК передбачає (ч. 1 ст. 53) можливість залучення судом експерта, коли для отримання інформації про обставини справи необхідні спеціальні знання. А якщо у позивача є певні труднощі з поданням необхідних доказів, то він згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК має право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Іншими словами, суд можна попросити призначити психологічну експертизу. На запитання кореспондента ЛІГА: ЗАКОН, про що варто запитати психолога для обгрунтування заподіяння душевних страждань, Сергій Волочай зауважив: "У процесі становлення експертної практики ми зіткнулися з проблемою недостатньо чіткого нормативного визначення, що ж є предметом дослідження у випадку заподіяння моральної шкоди. В кінцевому результаті ми прийшли до двоєдиного формулювання питань, що є універсальною і як загальна схема підходить до будь-якого приводу, а саме:

1.Чи завдані моральні страждання (вказати ПІБ позивача) внаслідок вчинення правопорушення (вказати якого) та його наслідків?

2. Якщо внаслідок вчинення правопорушення (вказати якого) і його наслідків моральну шкоду (вказати ПІБ позивача) заподіяно, то як можна визначити її розмір?

Що стосується другого питання про матеріальний еквівалент, то в його визначенні домінує особистісний підхід. Його суть полягає в тому, що сила і глибина моральних страждань зумовлена особистісними особливостями і тією суб'єктивною значущістю для потерпілого наступвших негативних наслідків, які ми називаємо стрес-факторами, а також тієї суб'єктивної ціни, яку він платить у вигляді вичерпання ресурсів свого організму". Варто також звернути увагу, що просити суд про призначення експертизи можна і до пред'явлення позову (ч. 3 ст. 133 ЦПК).

Однак у проведенні саме цього виду досліджень слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 53 ЦПК як експерт може залучатися особа, що відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" та внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Що стосується першої вимоги, то ч. 4 ст. 7 Закону передбачає можливість залучення до проведення експертиз не тільки судових експертів, але і просто фахівців у відповідних галузях знань. А ось невелика кількість експертів-психологів, включених до Державного реєстру, створює суттєву проблему в реалізації можливості провести психологічну експертизу в рамках цивільного процесу. На наш погляд, виходом з цієї ситуації може стати використання висновку психолога (однак не експерта) в якості письмового доказу згідно зі ст. 64 ЦПК.

ВИСНОВОК

Таким чином, успіх у справі про компенсацію моральної шкоди прямо залежить від обгрунтованості позовних вимог в частині заподіяння банком душевних страждань, адекватно оцінити які здатен лише психолог. З огляду на те, що в такій оцінці домінує особистісний підхід, в двох однакових ситуаціях неповернення депозиту ніколи не буде однакових рішень з питання встановлення наявності моральної шкоди та його компенсації. Найбільш правильним з позиції доказування втрат немайнового характеру та розміру грошової компенсації є призначення і проведення в кожному конкретному випадку психологічної експертизи.

Автор: Валентин Богунов, www.ligazakon.ua