06 серпня 2009
Участь у госптоваристві передбачає право реального управління ним. Однак ця, на перший погляд, непорушна аксіома містить у собі несподівані, а часом і неприємні сюрпризи. Приміром, смерть одного з учасників, що володіє значною часткою статутного капіталу, може надовго "паралізувати" діяльність компанії. Ще одним приводом до корпоративних конфліктів можна назвати часткову оплату учасником своєї частки, внаслідок чого під питанням опиняється обсяг його повноважень. Ці та кілька інших спірних моментів розглянув ВГСУ в оновлених Рекомендаціях "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".
Нюанси права голосу: що написано пером (статутом) ...
Досить часто, в перший рік свого існування, "новонароджена" компанія стикається з проблемою неповної оплати внесків її учасниками. Яке право голосу в такому випадку вони мають - уточнив ВГСУ на прикладі товариств з обмеженою і з додатковою відповідальністю (далі - ТОВ і ТДВ відповідно). Посилаючись на ч. 4 ст. 58 Закону "Про господарські товариства", згідно з якою "учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі", ВГСУ наголосив, що законодавством не передбачено обмеження кількості голосів учасників ТОВ та ТДВ тільки сплаченими ними частками в статутному капіталі. А це значить, що при визначенні кворуму і під час процедури голосування - голоси учасників, що оплатили вартість своїх внесків не повністю, все одно повинні враховуватися в повному обсязі. Втім, це не знімає з них обов'язку сплатити 100% внеску протягом першого року діяльності компанії. В іншому випадку доведеться або ліквідувати товариство, або зменшувати статутний капітал.
Коли "мертві душі" - в рахунок
Повз уваги ВГСУ не пройшла ще одина, досить сумна, тема - смерть учасника ТОВ (ТДВ). Загальновідомо, що в разі смерті одного з учасників, у власності якої знаходиться понад 40% статутного капіталу, - повноцінну діяльність компанії може охопити "параліч" протягом щонайменше 6 місяців, до врегулювання всіх питань, пов'язаних з прийняттям спадщини. Кворуму з 60% - ні; отже, не можуть прийматися всі життєво важливі рішення. По крайній мірі альтернативи цій ситуації законодавство не передбачає. Пробіл спробував заповнити ВГСУ. Відповідно до нової редакції п. 2.6 Рекомендацій, у разі смерті фізичної особи - учасника Товариства розмір статутного капіталу, так само як і частки його учасників, не змінюється. Це означає, що при визначенні кворуму загальних зборів у суду "відсутні підстави не враховувати частку померлого учасника". Однак і ця, представлена ВГСУ, норма настільки обтікаїма, що викликає чимало розбіжностей в частині її тлумачення. Деякі юристи цілком обгрунтовано вважають, що така трактовка має на увазі наступне: при визначенні кворуму частка померлого враховується. Але сам "облік" полягає в тому, що кворум, у разі смерті учасника, наприклад, з 41% - відбутися не може. Втім, заслуговує на увагу і протилежна думка. Вказану норму коментує Володимир Кравчук, адвокат, член ради комітету корпоративного права Асоціації правників України: "ВГС України пропонує враховувати частку померлого учасника для визначення кворуму. Іншими словами, кворум таки може відбутися. Разом з тим не можу висловити і авторського бачення щодо цієї проблеми. Я не погоджуюся з позицією ВГС України і вважаю її помилковою з наступних міркувань. У загальних зборах учасників беруть участь учасники. Кількість голосів кожного з них визначається розміром частки. Відтак, коли учасник - фізична особа помер, то його участь у товаристві припиняється. Очевидно, що він не може брати участь у зборах. Частка у статутному капіталі - це суб'єктивне майнове право. Іншими словами, воно повинно комусь належати. Безсуб'єктних прав ЦК України не визнає. Якщо "відсутні підстави не враховувати частку померлого", як каже ВГС України, то хай спробує "законно" відповісти кому саме її враховувати? Хто повинен голосувати цією часткою?! На мою думку, практика повинна піти іншим, законним шляхом. Частка у статутному капіталі переходить до спадкоємців померлого учасника з дня відкриття спадщини. Якщо ця частка перевищує 40% - так, є проблеми з кворумом. Але вступ у спадщину - це від 6 до 9 місяців. Збори не проводяться до того часу, поки спадкоємці не оформлювати свої права. За цей час нічого не станеться. Практика показує, що учасники, котрі залишилися, часто вдаються до дій, котрі мають на меті "перетягнення ТОВ на себе" шляхом порушення майнових інтересів спадкоємців, або й взагалі - усунення їх від корпоративного управління. Якщо ж потрібно щось надзвичайно термінове, можна запрошувати усіх потенційних спадкоємців та заручатіся їх підтримкою, щоб вони потім не оскаржувалі рішення з тих підстав, що не врахували їх позицію. В іншому випадку, можуть бути порушені права спадкоємців. Захищати потрібно, насамперед, людей, учасників, які є інвесторами ".
Поза зоною досяжності
По закінченні 6-ти місяців перед учасниками ТОВ (або ТДВ) виникає ще одне завдання - брати чи не брати у свої ряди спадкоємця померлого. Втім, такий вибір компанія має тільки в тому випадку, якщо він прописаний статутом, згідно з ч. 5 ст. 147 ЦКУ. Припустимо, така можливість існує. Тоді в разі відмови оскарження спадкоємцем рішення госптовариства в суді результатів не принесе: все, що "світить" законному спадкоємцю, - відшкодування вартості внеску в натуральній або грошовій формі. Однак, як бути, якщо думки учасників розділилися: одні згодні прийняти спадкоємця, інші (або інший) - проти. ВГСУ зазначає, що запитувати таку згоду необхідно у всіх без винятку учасників госптовариства. І тільки за одноголосним рішенням спадкоємець може на законних підставах увійти в компанію.
Своєю експертною думкою поділився пан Кравчук: "Формою фіксації такого волевиявлення може бути протокол загальних зборів участників (ЗЗУ). Якщо кожен з учасників проголосував за це (тобто рішення є одноголосне), а ще краще - підписав протокол, то можна вважати, що докази згоди є. Постає проблема лише з тими учасниками, які на збори не з'явилися. Вони теж повинні дати згоду, оскільки ч. 5 ст. 147 ЦК України передбачає необхідність згоди усіх учасників, а не лише тих, які беруть участь у ЗЗУ ".
Контроль контролю – «рознь»
Не оминув увагою ВГСУ і деякі моменти, пов'язані з ініціюванням аудиторської перевірки учасниками або акціонерами (в порядку ст. ст. 146, 162 ЦКУ). За змовчуванням, зазначає ВГСУ, процедура звернення акціонерів та учасників з такого роду вимогами повинна регламентуватися статутом. Якщо ж цього передбачено не було, договір про надання аудиторських послуг укладається не між учасником і аудитором (аудиторською фірмою), а між виконавчим органом компанії (директором, правлінням) і самими аудиторами. Вимагати ознайомлення з документами, що представляють собою предмет перевірки, учасники та акціонери права не мають. Зате в якості втішного "призу" учасники вправі переглядати річні баланси, звіти, протоколи зборів.
Коли в товаришах згоди немає ... на лад їх справа не пішла ...
На худий кінець, "не спрацює" разом, кожен з учасників має право вільного виходу з товариства - це їх невід'ємне право, звертає увагу ВГСУ. При цьому такі дії визнаються не угодою, а правом. Відповідно, оскаржувати в суді заяву про вихід з товариства одного з учасників, при всьому бажанні, неможливо: такого способу захисту права законодавство не передбачає.
Висновок
Статут - свого роду "корпоративна біблія": прописувати в ній треба кожен момент, щоб в подальшому можна було уникнути багатьох неприємних ситуацій. З іншого боку, відсутність деяких прописаних правил може піти на користь окремим учасникам товариства. Наприклад, якщо в статуті немає пункту, згідно з яким учасник не може без згоди на те своїх партнерів поступитися своєю часткою, - такі дії дуже важко заборонити або визнати недійсними.
Автор: Юлия Найда,
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Коментарі
Безупречно, чтобы вдобавок и полезная инфа для будущих и настоящих мам. Все это нашла именно тут. Четко, конкретно, с образцами из настоящей жизни, консультациями специалистов. Нередко заглядываю на сайт, если ребенок хворает.
роды тюмень