11 серпня 2009
Уміння довести свою точку зору завжди визнавалося важливим атрибутом культури спору. Коли ж суперечка переноситься в стіни суду - такі навички стають визначальними для успішного результату справи. Оскільки в такому випадку стороні доводиться переконувати в своїй правоті не тільки свого візаві, але й суддю, особливо важливо знати, чим буде керуватися сам арбітр. Часто набагато важливіше представити суду переконливу доказову базу, ніж перевантажувати позов обгрунтуванням вимог за допомогою норм законодавства.
Саме на це звертає увагу Верховний Суд, роблячи наголос на тому, що підстави позову - власне фактичні обставини, наведені в заяві. А тому зазначення позивачем конкретної правової норми при обгрунтуванні своїх вимог не є визначальним для суду у питанні, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. До того ж Верховний Суд наголошує, якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача, доводи відповідача або не включають в себе всіх необхідних даних, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти в отриманні або витребування таких доказів (ч. 4 ст. 10, ст. 137 ЦПК). Те ж саме стосується ситуації, коли сторони відчувають труднощі з наданням додаткових доказів. Учасникам судового процесу необхідно пам'ятати, що докази, які збираються або подаються (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися спору (предмета і підстав позову). Тому слід очікувати, що суд, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, буде вимагати від сторін пояснити, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (ст. 136 ЦПК). Разом з тим докази, які не відносяться до справи та предмету доказування (ст. 58 ЦПК), або отримані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (ст. 59 ЦПК), судом прийматися не будуть.
Відповідно до ст. 131 ЦПК суди повинні встановлювати ще й термін на подання доказів з урахуванням необхідного часу. Причому докази, подані з порушенням встановленого строку, не приймаються, якщо сторона не доведе, що їх несвоєчасна подача пов'язана з поважними причинами. Неподання або несвоєчасне подання доказів без поважних причин, що спрямована на затягування процесу, також може бути розцінено судом як зловживання процесуальними правами.
Частиною 2 ст. 212 ЦПК передбачено, що ні один доказ не має для суду наперед встановленого значення. Щоправда, як свідчить практика, висновок експерта все ж займає особливе місце при оцінці судом доказів. У зв'язку з цим ВСУ підкреслює, що при з'ясуванні обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суди будуть керуватися не тільки ЦПК, але й Законом України "Про судову експертизу", Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень, і враховуватиме роз'яснення, дані у постанові Пленуму ВСУ "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах". Однак завжди варто звертати увагу на те, що висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а також внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
У випадку, якщо експертний висновок подано стороною як додаток до позовної заяви, тобто експертиза проведена поза судового процесу, такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, що підлягає дослідженню в судовому засіданні. Якщо ж щодо такого письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то виходячи з характеру спору і в залежності від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про призначення експертизи.
Відзначимо, при проведенні попереднього судового засідання суд може залучити до участі в справі спеціаліста (п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК). Необхідність залучення такого учасника процесу може виникнути в суді для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, відбір зразків для проведення експертизи та інше). Однак при цьому допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань та отримані від нього дані не є доказом у справі. Підвівши підсумки, доводиться констатувати, що вища судова інстанція України потенційним учасникам судових розглядів дає зрозуміти, що насправді сторони судового процесу впливають на зміст судового рішення не умінням застосувати право, а рівнем володіння мистецтвом збирання належних і допустимих доказів.
Автор: Вадим Боричевський,
| < Попередня | Наступна > |
|---|
