Про деякі правові аспекти процесу надання медичних послуг

"Пацієнти завжди вимагають підтвердження. Ми не робимо тут машини, ми не даємо гарантій". Ця фраза пролунала з вуст лікаря - персонажа культового телесеріалу "Доктор Хаус". У реальному житті взаємини між лікарями і пацієнтами не менш складні. Ескулапи наділені величезною моральною відповідальністю, але й законодавчо їхні обов'язки теж визначені. Питання тільки, як. Про можливості притягнення лікаря до відповідальності, про правовий статус лікарської таємниці і про формальну сторону процесу лікування йшла мова в ході інтернет-конференції на порталі ЛІГА:ЗАКОН.

Про помилки лікарів

Найбільш атуальне питання медичного права - можливість помилок лікарів. Поняття "лікарська помилка" можна характеризувати як неналежне проведення діагностики й/або лікування хворого, неналежну організацію медичної допомоги, що в результаті привело або могло привести до несприятливого результату медичного втручання.

Відсутність законодавчо закріпленого поняття "лікарська помилка" - серйозна проблема. Але у випадку виникнення спорів між пацієнтом і лікарем про якість проведеного лікування і його відповідності стандартам перше, до чого звертаються посадові особи системи охорони здоров'я, це протоколи надання медичної допомоги, звернули увагу учасників конференції експерти - юрист Олександр Липський і лікар Іван Козловський. У даних документах зафіксований порядок надання медичної допомоги, її обсяги, а також лікарські засоби, які повинні призначатися пацієнтам. Протоколи надання медичної допомоги затверджуються Міністерством охорони здоров’я і є обов'язковими для виконання.

Для притягнення до відповідальності лікаря у випадку встановлення ним неправильного діагнозу варто провести роботу зі збору й експертної оцінки доказів, що підтверджують наявність помилки в діях лікаря, використовуючи чинне законодавство України. Після цього можна звернутися за захистом своїх прав у правоохоронні й судові органи.

Про медичну документацію

Як би парадоксально це не звучало, але нормативно-правового акту, що регламентує порядок ведення медичної документації, на сьогоднішній день не існує. Коли пацієнт надходить у лікувальну установу, на нього в обов'язковому порядку заводиться медична карта хворого. У прийомних відділеннях лікарень надходження хворих фіксується у відповідному журналі. При виписці з лікувальної установи або після закінчення амбулаторного лікування лікар зобов'язаний видати пацієнтові виписку з історії хвороби.

Чинне законодавство не покладає обов'язки на медичних працівників обов'язкової передачі хворому (його законним представникам) яких-небудь копій, документації, крім виписки з медичної карти хворого й самої медичної карти з наступним її поверненням у медичну установу. Знімати копії з висновків фахівців, результатів аналізів, аркушів призначень, записів у медичній карті - законне право будь-якого пацієнта. Копії медичних документів можуть бути використані у якості доказів у ході судових розглядів. Головне в цьому випадку - подбати про те, щоб з медичної карти не пропали оригінали.

На думку Олександра Липського, скрізь і обов'язкове введення практики по фіксуванню процесу надання медичної допомоги категорично не вигідно нашій системі охорони здоров'я. "Якщо подібна практика коли-небудь буде уведена, пацієнти одержать у свої руки потужну зброю, що гарантує їм прекрасну доказову базу в суперечках з медичними установами".

Про лікарську таємницю

Усе, що стосується лікарської таємниці, погано регулюється вітчизняним законодавством. Поліпшити й конкретизувати дану сферу відносин можна шляхом укладенням між лікувальними установами (лікарями) і пацієнтами відповідних договорів про конфіденційність (нерозголошенні), у яких би саме  й регламентувалися всі правові аспекти поводження сторін у тих або інших випадках, а також закріплювалася б юридична відповідальність за їхнє порушення. Така практика є загальнопоширеною й нормальною у всіх розвинених країнах, де активно розвивається страхова й приватна медицина.

Питання розголошення лікарської таємниці у відносинах зі страховими компаніями звичайно обумовлюється в договорах медичного страхування й у договорах, що укладаються між страховими компаніями і лікувальними установами, нагадує Іван Козловський. Справа в тому, що без аналізу медичної документації (медичних карт, виписок, аркушів призначень, рецептів і т.д.) здійснювати контроль за якістю медичних послуг, надаваних лікувальними установами, не представляється можливим. Тому страхові компанії змушені детально обумовлювати подібні взаємини з пацієнтом і лікувальними установами у відповідних договорах і угодах.

Доступ страхових компаній до певного переліку медичної документації є нормальною світовою практикою, тому що переважна більшість медичних послуг у європейських країнах оплачують саме страховики. Однак, і в цьому випадку не варто забувати про те, що співробітники страхових компаній не вправі розголошувати відомості про клієнтів третім особам.

Також у житті мають місце випадки, коли медична карта хворого може бути витребувана працівниками правоохоронних і судових органів. Дані дії по витребуванню медичної документації з лікувальної установи й ознайомленню з нею правомірні лише тоді, коли для подібних дій є відповідні правові підстави, і коли вони здійснюються відповідно до  діючого процесуального законодавства України. Якщо використання цих відомостей не нанесло якої-небудь шкоди пацієнтові, то, як правило, довести факт розголошення лікарської таємниці досить важко, та й відповідальність особи, яка використала відомості, при подібному збігу обставин навряд чи вийде за рамки дисциплінарної.

Лікар пацієнтові - друг або ворог? Буває по-різному, особливо з огляду на складну ситуацію в нашій країні. Звичайно ж, лікарям не варто забувати, що вони несуть величезну відповідальність - не тільки моральну, але й за законом. А головне - обом сторонам розуміти, що основою відносин між лікарем і пацієнтом все-таки є довіра.

Юлия Шешуряк, джерело

Коментарі 

 
+5 #1 НажальNikoliya 11.04.2010 06:20
Да, необхідно визнати, що захисту у пацієнтів від лікарських помилок на сьогодні немає ніякого. А зважаючи на те, що нове покоління лікарів виходить із вузів взагалі без знань, то правовий механізм захисту розробити треба і якнайшвидше.
Цитувати
 

Додати коментар

Шановні відвідувачі! 03.08.2010 року набрав законної сили Закон України "Про судоустрій і статус суддів", яким внесено значну кількість змін до процесуального законодавства. Тому, використовуючи позовні заяви та процесуальні документи, які опубліковані до 03.08.2010 року, звертайте свою увагу на підсудність справ, строки та ін. і перевіряйте чи не змінилися вони! Всі подальші публікації будуть здійснені із врахуванням змін.


Захисний код
Оновити

Infonarium
океан информации

Онлайн помічник

SiteHeart