13 квітня 2010
Створення сім’ї – важливий та значимий етап в житті кожної людини. Та особливої відповідальності він набуває, коли в сім’ї з’являється дитина. На жаль, сучасні молоді люди, в більшості, не усвідомлюють, що стати батьками – це, насамперед, взяти на себе не легкий обов’язок за долю дитини, маленької особистості, виховання якої потребує значних моральних та фізичних сил.
Якщо дитина зростає в любові та злагоді між батьками, то є велике щастя. Коли ж батьки мають негативний досвід власного сімейного виховання, або егоїзм та відсутність елементарної порядності та людяності є однією з причин конфліктів у родині, страждають, насамперед, діти.
В Сімейному кодексі України чітко прописані статті, які визначають спірні питання щодо виховання дитини, місця проживання малолітньої дитини, а також участь органу опіки та піклування у розв’язанні проблемних ситуацій. В останні роки спостерігається зростання звернень громадян із зазначених вище питань. Якщо у 2006-2007 роках це були поодинокі заяви, у 2008 році розглянуто – 15, у 2009 – 26. Прикро, що дитина стає зброєю помсти колишнього подружжя один одному. В статті 158 Сімейного кодексу України зазначено – за заявою батьків, орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Якщо ж рішення не виконується одним з батьків, то другий має право на звернення до суду.
Вирішення спорів між батьками – це чи не найскладніша ділянка в роботі працівників служби у справах дітей, які розуміють, що дитячі психологічні травми надовго закарбовуються в душі і можуть давати взнаки у дорослому житті. Особливо це стосується дітей 5-6 років, а також перехідного віку (10-14 років). Кожна дитина любить і маму і тата, але як же буває важко, коли найрідніші люди примушують робити вибір, або обмежують спілкування 1-2 годинами в тиждень, чи у святкові дні.
Одна з останніх на розгляді типових ситуацій: молоді люди не знайшли спільної мови, сім’я розпалася, залишилося двоє малолітніх дітей. Мати у відчаї забороняє взагалі спілкування дітей з батьком, а останній, відстоюючи своє право на виховання дітей, подав позов до суду про визначення місця проживання однієї дитини з ним. В цьому процесі ні мати, ні батько не думають про почуття дітей, про їх внутрішнє роздвоєння, страждання. А діти не бажають робити вибір, вони хочуть мати поряд обох.
Як наслідок, протест з боку дітей може вилитися в замкненість, психічний зрив, самовільний уход з сім’ї, ворожість до оточуючих. Судові процеси, інколи, тривають місяці, але і їх завершення не дає відчуття зникнення образи та ненависті між колись рідними людьми.
Тож будуючи особисте життя, батьки мають бути відповідальними та розсудливими, щоб у майбутньому відвернути біду та попередити трагедію з власними дітьми.
©2010 Науменко І.М.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
