14 квітня 2010
Процесуальні особливості одержання в суді доступу до банківської таємниці
З питаннями одержання доступу до банківської таємниці зіштовхуються судові органи, контролюючі правоохоронні органи, фізичні особи й суб'єкти господарювання.
Специфіці розгляду судами справ про розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю щодо фізичних і юридичних осіб присвячений лист ВСУ від 21.12.2009 р.
Правовий режим банківської таємниці
Згідно ст. 1076 ЦК банк гарантує таємницю банківського рахунку. Всім особам, крім клієнтів банків і їхніх представників, така інформація може бути надана тільки в порядку встановленому Законом № 2121 "Про банки й банківську діяльність" (далі Закон № 2121).
Банківська таємниця - це інформація щодо діяльності й фінансового стану клієнта, відома банку в процесі обслуговування клієнта й взаємин з ним або із третім особам при наданні послуг банку й розголошення якої може заподіяти матеріальний або моральний збиток клієнтові (ст. 60 Закону № 2121). До банківської таємниці також відносяться:
- інформація, що залишилася після смерті особи, що випливає з норм ч. 3 ст. 62 Закону № 2121;
- інформація про клієнтів іншого банку (згідно ч. 4 ст. 62 Закону № 2121 банкам заборонено розголошувати таку інформацію);
- персональні дані про діючих клієнтів банку;
- відомості про майно, що перебуває на зберіганні в банку;
- інформація про осіб, які хотіли стати клієнтами банку, але через певні причини не стали;
- інформація про клієнтів, що припинили відносини з банком.
Суб'єктами права на банківську таємницю є: власник банківської таємниці - клієнт банку, тобто особа, що надала банку відомості, які містять банківську таємницю; утримувач банківської таємниці - особа, яка, виконуючи службові обов'язки, одержує банківську таємницю (НБУ, банки, органи влади, визначені у вичерпному переліку пунктами 2 - 6 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121).
Розкриття банківської таємниці може здійснюватися адміністративним способом, коли на вимогу компетентних осіб без звернення до суду розкривається банківська таємниця, а також судовим способом, при розгляді різного роду справ (господарських, кримінальних, цивільних, адміністративних).
Що стосується доступу до банківської таємниці за рішенням суду, то таке право надається тільки внаслідок розгляду цивільних справ за правилами глави 12 розділу ІV ЦПК. Це вид непозовного цивільного судочинства, де немає позивача й відповідача (а є заявник і зацікавлені особи) і розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів (а не спір про право), при відсутності змагальності сторін (далі – окреме провадження).
Зміст заяви, відкриття судового провадження
ВСУ роз'яснив, що заяви про розкриття банком банківської таємниці можуть подаватися згідно ст. 287 ЦПК по місцезнаходженню банку і його філій (але не відділень).
Аналіз ст. 287 ЦПК, ст. 62 Закону № 2121 і інших спеціальних законів приводить до висновку, що суд може розглядати заяви про розкриття банківської таємниці тільки від осіб, наділених правом на одержання такої інформації, але законом не наділених правом на безпосереднє звернення до банку за такою інформацією; або осіб, наділених правом звертатися в банк за розкриттям банківської таємниці, але яким банк відмовив у розкритті цієї інформації.
Зміст заяви визначений ст. 288 ЦПК. При вирішенні питання про відповідність заяви вимогам законодавства суд виходить також з норм спеціальних законів, що передбачають повноваження конкретного заявника на одержання банківської таємниці (зокрема Законів "Про прокуратуру", "Про СБУ", "Про НБУ" і інші).
До процесуальних особливостей окремого провадження можна також віднести наступні. По-перше, згідно ч. 1 ст. 289 ЦПК справа розглядається в п'ятиденний строк від дня надходження заяви. По-друге, повідомлення про місце й час розгляду справи здійснюються з дотриманням вимог статей 74 - 76 ЦПК.
Однак законодавець передбачає можливість розгляду такої категорії справ з повідомленням тільки заявника у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів і національної безпеки (ч. 1 ст. 289 ЦПК). ВСУ роз'яснив, що суди можуть розглядати справи тільки при участі заявника у виняткових випадках і при належному обґрунтуванні, підтвердженому доказами необхідності охорони державних інтересів і національної безпеки.
І, по-третє, навіть якщо суд розглядав справу тільки при участі заявника, копія рішення повинна бути направлена всім залученим до участі в справі особам.
Розгляд справи, особливості суб'єктного складу і обсягу розкриття банківської таємниці
Провадження по даній категорії справ також має свої особливості, на які варто звернути увагу. Так, згідно ч. 3 ст. 235 ЦПК справи окремого провадження розглядаються з дотриманням загальних правил, за винятком положень про змагальність сторін і меж судового розгляду, тому що особливістю таких справ є відсутність спору про право. Крім того, справи про розкриття банківської таємниці розглядаються в закритому судовому засіданні (ч. 1 ст. 289 ЦПК).
Щодо особливостей суб'єктного складу й обсягу розкриття банківської таємниці слід зазначити, що:
- до суб'єктів, які можуть вимагати від банку розкриття банківської таємниці, відносяться власник банківської таємниці, суд, органи прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, ДПС, ДВС, спеціально уповноважений орган з питань фінмоніторингу, АМКУ (ч. 1 ст. 62 Закону № 2121). Це вичерпний перелік. Отже, всі інші особи, можуть одержати доступ до банківської таємниці тільки в судовому порядку. У тих випадках, коли законом суб'єктові надане право самостійно звертатися в банк за одержанням інформації, що містить банківську таємницю, суди повинні перевіряти чи звертався такий суб'єкт у банк, до подачі заяви в суд;
- обмеження по обсягу надання банківської таємниці чітко не встановлені Законом № 2121, але визначені спеціальними законами, що регулюють діяльність кожного суб'єкта.
- з огляду на, що, згідно ч. 4 ст. 62 Закону № 2121, банку заборонено надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їхні імена зазначені в документах, угодах і операціях клієнта, одержання такої інформації можливо тільки в судовому порядку.
Винесення судового рішення й порядок оскарження
Особливістю рішення по справах про розкриття банківської таємниці є те, що, незважаючи на необхідність дотримання всіх вимог, встановлених до судових рішень, воно привселюдно не проголошується, тому що розгляд справи проходить у закритому судовому засіданні (ч. 9 ст. 6 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК, особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник можуть оскаржити рішення суду в п'ятиденний строк в апеляційний суд, що, однак, не припиняє його виконання. Тобто розкриття банківської таємниці має необоротний характер, повернення виконання судового рішення неможливе.
Крім того, банк не є суб'єктом оскарження, що пов'язане з тим, що в банку немає певної зацікавленості в результаті розгляду справи й у технічному обов'язку виконати судове рішення.
ВИСНОВОК
Таким чином, всі суб'єкти, які мають право звернутися в суд із заявою про розкриття банківської таємниці діляться на наділених правом одержати банківську таємницю безпосередньо від банку й не наділених правом одержати банківську таємницю від банку без рішення суду. Обсяг що розкриває банківську таємницю чітко не встановлений, але зокрема регулюється спеціальними законами, що передбачають компетенцію суб'єкта.
Справи про зобов'язання банку розкрити банківську таємницю розглядаються в рамках окремого провадження, передбаченого гл. 12 розділу ІV ЦПК, з урахуванням ряду особливостей, у тому числі, скороченого строку розгляду заяви; ведення справи в закритому судовому засіданні, без публічного проголошення рішення; скорочених строків оскарження судового рішення й необоротності виконання судового рішення.
Андрій Мединський, джерело: http://news.ligazakon.ua/news/2010/4/13/22813.htm
| < Попередня | Наступна > |
|---|
