Споживчі кредити в іноземній валюті визнані незаконними

04 серпня 2010

Національний банк України визнав незаконність валютних кредитів виданих без індивідуальних ліцензій

Національний банк України остаточно погодився з аргументами позичальників, які ухвалюються судами за позовами про визнання недійсними валютних кредитних договорів.

Основний аргумент позичальників, з яким погоджуються суди - відсутність індивідуальної ліцензії відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Міністрів України № 15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який відповідно до Закону України "Про порядок застосування Закону України" Про тимчасове припинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 14-5 Конституції України "від 21 листопада 1992 р. № 2813-XII, має силу закону. Вказаним підпунктом чітко визначено, що індивідуальна ліцензія необхідна, в тому числі, для здійснення операцій з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як заставу.

Порушення банками зазначеної норми закону очевидно. Крім самих кредитних коштів, умови договорів зобов'язують позичальників, що не мають валютної виручки, сплачувати в іноземній валюті також відсотки; при цьому і в банку, і у позичальника індивідуальна ліцензія відсутня.

Фактично, споживчі кредити видавалися для покупки квартир, автомобілів, земельних ділянок тощо., про що банкам було добре відомо, як і про те, що розрахунки будуть проводитися позичальником у гривні. При цьому багато банків самі перераховували гривню автосалонам і забудовникам.

Тобто банки, як агенти валютного контролю, навіть при бажанні позичальника отримати валютний кредит для придбання товарів або послуг на території України, повинні були відмовити у видачі такого кредиту. Це випливає, зокрема, з норми ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в якій чітко визначено, що гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Аргумент банків про наявність у них генеральної ліцензії та дозволи НБУ не береться до уваги судами. Це пов'язано з тим, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення окремих операцій, замість генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, дійсно, передбачена можливість отримання письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Такий дозвіл видається для здійснення операцій, які не потребують індивідуального ліцензування, тобто наявність банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями не звільняє банки від обов'язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які вимагають індивідуального ліцензування.

Крім цього, судами вже чітко встановлено, що дозвіл НБУ, як доказ наявності у банку права на здійснення валютних операцій без індивідуальної ліцензії, не відповідає чинному законодавству. Оскільки згідно з п. 5.3 Положення "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій" такий дозвіл виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Таким чином, суди приходять до висновку, що надання та отримання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу є можливим при дотриманні імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Генеральна ліцензія і дозвіл НБУ не підміняють собою необхідну для валютного кредитування індивідуальну ліцензію

Відсутність такої ліцензії при укладанні договору є порушенням вимог Закону, зокрема ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 227, 524, 533 ЦК України, п. г ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Положення "Про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу".

Суди у своїх рішеннях обґрунтовано приходять до висновку: наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію у відповідності з приписами п. г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

При цьому - що нове! - Національний банк України нарешті почав підтримувати такі висновки судів, що безпосередньо викладено в рішенні Апеляційного суду м.Дніпропетровська. А, отже, основний потік аналогічних рішень не за горами.

Джерело: http://news.ligazakon.ua/news/2010/7/23/28016.htm