28 липня 2009
Дружити з кредиторами важко, часом і неможливо. Особливо, коли така "дружба" перевіряється на міцність під час банкрутства підприємства-боржника. І не даремно колись французький публіцист Трістан Бернар говорив, що треба займати тільки у песимістів: ті заздалегідь знають, що борги їм не віддадуть. Або хоча б спробують не віддати. Одна з таких справ потрапила в поле зору вищої судової інстанції України, а приводом до її касаційного розгляду став позов комітету кредиторів ВАТ "Т" до ТОВ "У", який купив за значно заниженою ціною активи боржника. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що на момент укладання договору держава володіла 30,004% акцій статутного капіталу боржника - ВАТ "Т".
І в банкрутства є плюси: не можеш розрахуватися з боргами - радій, що ти не кредитор
Свої вимоги комітет кредиторів мотивував тим, що: а) він не давав згоди на укладання ліквідатором ВАТ "Т" оспорюваного договору, згідно з яким обладнання боржника продали практично за безцінь; б) договір було укладено всупереч мораторію на примусовий продаж майна ВАТ "Т". А кредитори наполягали на тому, щоб визнати угоду нікчемною, виходячи з положень ст. 228 ЦК, згідно з якою "Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним ". Угода, що порушує публічний порядок, є нікчемною. У відповідності зі ст. 216 та ст. 236 ЦК недійсний правочин з моменту його вчинення не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому настає так звана реституція: кожна зі сторін зобов'язана повернути інший в натурі все, що вона отримала на виконання угоди, а при неможливості такого повернення - відшкодувати вартість отриманого за цінами, що існують на момент відшкодування.
Втім, складаючи позовну заяву, кредитори дещо прорахувалися. Зокрема, в позовних вимогах можна просити суд про припинення повноважень ліквідатора боржника, оскільки той порушив головну "заповідь", вказану у ч. 6 ст. 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - обов'язок "діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів". Втім, суд і сам може винести ухвалу про усунення арбітражного керуючого (ліквідатора) від займаної посади, але підстрахуватися кредиторам все ж таки буде не зайвим. Як показує судова практика (постанова ВГСУ від 20.04.2005, постанову ВГСУ від 27.04.2005, рекомендації ВГСУ від 04.06.2004 та ін), суд практично завжди йде назустріч таким побажанням кредиторів. Не варто жартувати з державою: вона позбавлена почуття гумору ... З банкрутством держпідприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 25%, справи йдуть набагато складніше. Зокрема, на продаж майна таких підприємств-боржників і по сей день діє мораторій, встановлений Законом "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Хоч якусь частину боргу кредитор все ж таки зможе "вирвати": заборона на продаж введена тільки для об'єктів нерухомості та основних засобів, а також акцій (часток, паїв) що належать державі. Таким чином, кредиторам доведеться задовольнятися тільки оборотними коштами: виробничими запасами, товарною продукцією, грошовими коштами на банківських рахунках. Що ще раз підтверджує непорушним істину: нікому не дано зазіхнути на інтереси держави, про що слід пам'ятати кредиторам, перш ніж давати в борг таким підприємствам, постачати їм продукцію, виконувати роботи та надавати послуги. Цілком передбачуваним завершенням цієї судової тяганини стало задоволення ВСУ касаційної скарги кредиторів, внаслідок чого угоду, укладену ліквідатором з продажу обладнання, визнали недійсною. Ось, щоправда, користі від цього небагато - в подальшому реалізувати можна буде лише оборотні активи боржника.
Коли кредитор - кращий друг боржника
Так, для того щоб "накачати кредиторку" і просунути своїх кредиторів у більш привілейовану чергу, все, що потрібно від підприємства-боржника, - укласти договір застави товарів в обороті (або інших об'єктів, що законодавство дозволяє), і вимога кредитора плавно переходить з четвертої черги в саму перспективну - першу. В результаті в комітеті кредиторів формується угодна боржникові більшість, а отже, будуть прийматись "потрібні" рішення щодо реструктуризації або навіть прощення боргів. Втім, часто такі угоди мають багато дір і на рівні бухгалтерського та податкового обліку, і на рівні самої угоди. Більш того, в окремих випадках, як показує практика, справжні кредитори можуть отримати ще один серйозний аргумент у відносинах з боржником - у вигляді кримінальної справи за зазначені злочини.
Рекомендації
Для кредиторів:
- мати в якості боржника держпідприємство (підприємство з державною часткою понад 25%) досить ризиковано: при банкрутстві останнього отримати назад можна буде лише частину боргу;
- формулюючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу активів боржника, укладеної ліквідатором (арбітражним керуючим), можна також додатково вказувати необхідність відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання ним обов'язків.
Для боржників:
- просунути "дружніх кредиторів" можна, уклавши договір застави необоротних або оборотних активів, тим самим здвинувши інших кредиторів. В результаті боржник буде сам диктувати рішення, які приймаються комітетом кредиторів. Втім, підходити до укладання такого роду договорів слід дуже і дуже обережно: навіть при незначних "прогалинах" в угодах, у бухгалтерському та податковому обліку юридично підковані кредитори зможуть взяти реванш над боржником, ініціюючи порушення кримінальної справи.
Автор: Юлия Найда,
| < Попередня | Наступна > |
|---|
