У сучасних умовах багато хто хоче "полюбовно" і з користю для себе вийти з небажаного бізнесу. Як правило, основним завданням для учасника, який бажає вийти зі складу ТОВ, є отримання справедливої компенсації вартості його частки. У цьому сенсі велике значення має вміння правильно підібрати момент прощання з товариством. І найчастіше таке вміння залежить не тільки від інтуїції або вдалого прогнозування якихось ринкових процесів, але й від належного тлумачення та застосування відповідних законодавчих норм.

Фабула

Відомо, що при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", далі - Закон). Як зазначив адвокат, професор кафедри господарського права ЛГУВД Володимир Кравчук в ході присвяченої питанням діяльності ТОВ інтернет-конференції, проведеної компанією ЛІГА: ЗАКОН, "найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Вибувший учасник набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником".

Отже, виходячи зі складу товариства, учасник отримує право на повернення вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному фонді товариства. Але при цьому вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожними поняттю внеску в статутний фонд і в залежності від стану господарської діяльності товариства та економічних процесів в цілому може не збігатися з ним за розміром.

Тобто в такій ситуації ключовим стає питання вибору конкретної дати, до якої слід пов'язувати визначення вартості майна учасника. І треба сказати, до вирішення даної проблеми окремі органи державної влади підходять по-різному, у тому числі й судові.

Приміром, виходячи з положень постанови ВГСУ від 17.07.2007 у справі № 2-2196/06 вартість майна ТОВ у разі виходу з його складу учасника - фізичної особи визначається наступним чином. Частиною 2 ст. 148 ЦК передбачено, що учасник, який виходить з ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена передачею майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передачі права користування майном, то відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок визначення вартості частини майна, яка пропорційна частці учасника в статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки в статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами. Вартість же частки майна, яка повинна бути компенсована учаснику, визначається на момент прийняття товариством рішення про вихід цього учасника. Нагадаємо, що це позиція Вищого господарського суду України.

Однак Верховний Суд вважає, що днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку. А днем подачі такої заяви слід вважати день її передачі учасником ТОВ будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, а не тільки загальним зборам товариства. Мотивація зазначеного судового рішення наступна: відповідно до згаданої ст. 54 Закону при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, а також належна йому частина прибутку, отриманого товариством у році його виходу. Стаття 10 Закону передбачає право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників або самого товариства. Положення статутних документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, для виходу учасника з товариства не потрібно згоди інших учасників або прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку.

Експертна думка

Позицію ВСУ поділяє також Володимир Кравчук: "Норма, яка передбачає можливість виходу з товариства є імператівною, а тому не може бути змінена статутом товариства. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку - не перешкоджати реалізації цього права. Воно не може бути обмежене установчими документами (такі норми недійсні як такі, що обмежуть правоздатність учасника) чи рішеннями органів товариства. Учасник сам вирішує - вступати йому в товариство чи ні, залишатися у товаристві чи припинити в ньому участь ".

Однак, прийнявши рішення про вихід з ТОВ, на роздоріжжі виявляється не тільки учасник, але і саме товариство. На думку п-на Кравчука, "правові наслідки виходу з товариства - це одне з найскладніших практичних питань корпоративного права. Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. Двосторонній наслідок - припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах учасників) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати позачергові збори учасників.

Порядок денний цих зборів повинен містити питання про затвердження змін до установчих документів. Збори не вирішують питання про вихід учасника і його явка на збори не обов‘язкова. Збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання вимог закону зобов‘язані затвердити зміни до установчих документів та подати їх на державну реєстрацію. Однією з прогалин законодавства є невизначеність у питанні щодо частки вибувшого учасника. З цього приводу є дві думки: 1) статутний капітал підлягає зменшенню на розмір частки учасника, котрий вийшов; 2) частка в статутному капіталі переходить у власність товариства.

Стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" не передбачає вимоги зменшення статутного капіталу, як це, наприклад, вимагається ст. 56 цього ж Закону на випадок відмови у вступі до товариства правонаступникам учасника. Тому можна дійти висновку, що статутний капітал в цьому випадку зменшувати не потрібно, якщо збори не вирішать інше. Збори вправі прийняти рішення про зменшення статутного капіталу на розмір частки учасника, який вийшов. Вважаю, що з моменту виходу учасника його частка поступає в розпорядження товариства. Після цього товариство вправі вирішити чи зменшувати статутний капітал, чи відчужити цю частку іншим особам, чи закріпити її тимчасово за самим товариством. До цих відносин слід застосовувати ст. 53 Закону України "Про господарські товариства". Така частка може перебувати у товариства не більше одного року. Вона не дає товариству будь-яких прав і не враховується при визначенні кворуму чи голосуванні. Саме тому збори учасників будуть повноважними незалежно від розміру частки вибувшого учасника, якщо в них беруть участь всі інші".

Висновок

Отже, можна констатувати, що в питаннях виходу з товариства з обмеженою відповідальністю саме бажаючі з користю для себе покинути ТОВ мають беззаперечну перевагу, оскільки вони завжди можуть підібрати підходящий момент для виходу. Що стосується самого суспільства, то воно не тільки не має права перешкоджати реалізації права учасника на вихід, але і має виконати всі зобов'язання перед останнім, а також пройти ряд бюрократичних процедур.

Автор: Вадим Боричевський, www.ligazakon.ua