Апеляційна скарга (справа про незаконне завищення тарифів по оплаті за комунальні послуги в гуртожитку, визнання права власності, стягнення моральної шкоди та ін).

АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДУ _________________ ОБЛАСТІ
Особи, які подають скаргу
Особа_1_1, Особа_1_2 та в інтересах неповнолітнього Особи_1_3 - мешкаємо за адресою: _____________________
Особа_2_1, Особа_2_2, та в інтересах неповнолітніх дітей Особи_2_3, та Особи_2_4, - мешкаємо за адресою: _____________________
Особа_3, мешкає за адресою: _____________________
Особа_4_1, Особа_4_2, та в інтересах неповнолітньої Особи_4_3, - мешкаємо за адресою: _____________________.
Особа_5_1, та в інтересах неповнолітніх Особи_5_2 та Особи_5_3 - мешкаємо за адресою: _____________________
Особа_6_1, та в інтересах неповнолітнього Особи_6_2 - мешкаємо за адресою: _____________________
По справі з:
М.М.М. - мешкає за адресою: _____________________
Особою_8 - мешкає за адресою: _____________________

Особою_9 - мешкає за адресою: _____________________

Особою_10 - мешкає за адресою: _____________________
Особою_11 - мешкає за адресою: _____________________
Особою_12 - мешкає за адресою: _____________________
Особою_13 - мешкає за адресою: _____________________
Особою_14 - мешкає за адресою: _____________________
Особою_15 - мешкає за адресою: _____________________
ТОВ „КК", адреса: ­________________________
Державна інспекція з контролю за цінами у ____________ області, адреса: ____________
Виконавчий комітет _________ міської ради – адреса: _______________________
Орган опіки та піклування, виконавчий комітет ___________ районної у м. ___________ ради
Регіональне відділення Фонду державного майна України по _________ області, адреса: ________________________
КП БТІ, адреса: _________________________
Представники позивачів: Особа_16 та Особа_17, адреса: ___________________
 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
 

 

«__»__________ року _______ районний суд м.________ ухвалив рішення у справі за нашими позовними вимогами до відповідачів про визначення частки у спільному майні, про усунення перешкод в користуванні власністю, житлом по вул. _______, будинок ___ в м.________, яким частково відмовив нам у задоволенні позовних вимог.
Ми не можемо погодитися з таким рішенням суду, вважаємо що суд невірно дав оцінку дійсним обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права, допущені процесуальні порушення:
 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У зв'язку з тим, що приміщення гуртожитку по вулиці _________ будинок __ в м.________ є дуже вигідним, привабливим комерційним майном для відповідачів, та у зв'язку з хаосом, який відбувається в нашій державі, ми не маємо можливості захистити свої конституційні права на соціальне житло,права своїх неповнолітніх дітей та інвалідів. Але ми не втрачаємо надії, що справедливість наступить та приміщення гуртожитку буде використовуватися за своїм цільовим призначенням, буде перевірена законність відчуження гуртожитку на нашу користь, та користь усіх мешканців гуртожитку.
НАШІ ПОЗОВНІ ВИМОГИ БУЛИ ТАКІ:
ПРО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД В КОРИСТУВАННІ ЖИТЛОВИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ ШЛЯХОМ СКАСУВАННЯ ВИМОГ ЩОДО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ КІМНАТ В ГУРТОЖИТКУ, СКАСУВАННЯ ЗАВИЩЕНИХ ТАРИФІВ ПО ОПЛАТІ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЗАБОРОНУ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ ПІД ХІМЧИСТКУ, ПРАЛЬНЮ, ПРО ВИЗНАННЯ ЧАСТКИ У СПІЛЬНІЙ ПРИВАТНІЙ ВЛАСНОСТІ, ПРО ВИДІЛ ЧАСТКИ В НАТУРІ, РЕЄСТРАЦІЮ ПРАВА ВЛАСНОСТІ, ПРО СТЯГНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ.
Суд задовольнив вимоги тільки щодо скасування завищених тарифів по оплаті за комунальні послуги та щодо скасування договору оренди житлового приміщення. В іншій частині позовних вимог нам відмовлено, в тому рахунку і на підставі того, що нами пропущено строк звернення до суду з вимогою про визнання права власності.
Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Ми, позивачі по справі довідалися що наше право власника порушено ТОВ „КК" тільки в ______ 2006 року, коли нам стали слати попередження про наше виселення з житла, приміщення гуртожитку яке безоплатно передано нам у користування згідно акту передачі об’єктів соціально побутового призначення від ________ 1993 року.
З часу передачі гуртожитку, як об’єкта соціально-побутового призначення у власність, ми користуємося приміщеннями, в 2004 році було укладено безстрокові договори на користування і тому фактично ми володіємо власністю, яку безоплатно було передано фондом державного майна України в ________ області нам мешканцям соціального гуртожитку.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, та за обставин того, що ми користувалися власністю, і відповідачі вчиняли дії, які свідчили що вони визнають наше право, неможливо застосовувати до нас позовну давність і її відлік може розпочатися тільки після _______ 2007 року.
Ми, позивачі по справі являємося мешканцями гуртожитку по вул. ________, будинок ____ в м.________. Вселення нас в кімнати гуртожитку відбувалося на підставі ордера . З кожним було укладено в 2004 році договір на безстрокове користування житлом (кімнатами у яких ми мешкаємо). В підтвердження укладення таких договорів ми надали суду копії.
Починаючи з січня 2006 року кожному з нас стали приходити попередження , згідно яких від нас вимагали терміново звільнити кімнати в яких ми мешкаємо. В тексті попередження вказувалося, що в зв'язку з необхідністю поселення в гуртожиток TOB „КК" працівників для виконання термінових робіт та згідно ст. 132 Житлового Кодексу України,пропонувалося в термін до ______2007 року в добровільному порядку звільнити жиле приміщення. Попередження підписував генеральний директор М.М.М, відповідачі – Особа_12 і Особа_13.
Нас викликали особисто кожного до М.М.М, який вів себе зухвало, кричав на нас, вимагав звільняти приміщення, висловлювався в наш адрес нецензурною лайкою. Запевняв нас, що він єдина особа, яка являється власником і розпорядником наших душ. При усіх розмовах добавляв, що має достатньо коштів, щоб купити суддів, чи прокурорів, тому не радив писати скарги. У цьому ми переконалися, бо до цього часу ніхто не знайшов у собі сили, щоб захистити наші інтереси.
{smscoin_key}Звісно, що ми не погоджувалися на виселення. Стали писати скарги та звертатися до суду. Після чого відповідачі, в особі М.М.М стали нас душити підвищенням тарифів та погрозами виселити за несплату комунальних послуг. Коли і цей варіант не вплинув на нас, дирекція та профком, а це відповідачі по справі стали слати інші листи, текст яких вимагав від нас терміново підписувати договори оренди для подальшого проживання, або виселятися з гуртожитку. Копію усіх попереджень, погроз як доказ шантажу та порушення наших прав ми надали до суду.
В липні 2008 року ми знову отримали чергове попередження, що термін нашого проживання в приміщенні спливає в жовтні, чи то листопаді 2008 року. Тому нам необхідно укласти договір оренди кімнати житлового приміщення на новий строк. У разі відмови від укладення договору на новий строк,право на проживання в кімнаті гуртожитку буде втрачено. (Копію таких листів ми додаємо до позовної заяви).
Вважаємо такі дії відповідачів незаконними, такими що суперечать чинному законодавству та завдають нам матеріальної і моральної шкоди . У ЗВ’ЯЗКУ З ЧИМ МИ І ПРОХАЛИ СУД
УСУНУТИ ПЕРЕШКОДИ В КОРИСТУВАННІ ЖИТЛОМ БЕЗ ТИСКУ, ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ, ШАНТАЖУ, ПРИНИЖЕННЯ ТА ОБРАЗ. ЦЕ БУЛА НАША ПЕРША ПОЗОВНА ВИМОГА.
В задоволенні таких наших вимог було відмовлено з підстав того, що вимога про усунення перешкод може вимагати тільки власник.
З погляду на такий висновок суду ми вважаємо, що суд невірно визначив нашу позовну вимогу щодо усунення перешкод в користуванні житлом, без тиску, психологічного впливу, шантажу, приниження, образ. В даній позовній вимозі ставилося питання про усунення перешкод, як спосіб захисту свого особистого немайнового права та інтересу - тобто користування житлом без збільшення оплат за комунальні послуги, без використання житлового приміщення під виробництво. Такі наші дії та захист порушеного права визначені згідно ст. 16 ЦК України, та Конституцією України.
Суд фактично усунув нам частково перешкоди в вільному та більш цивілізованому користуванні житлом, коли скасував завищені тарифи та коли скасував оренду,але безпідставно відмовив в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Суд визнав що наші права порушені, що завищені тарифи, що незаконно працювала хімчистка-пральня і відповідно нам завдавалась моральна шкода, бо ми були виведені з нормального ритму життя, про що також маються письмові докази. У суду були усі підстави задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди і з інших підстав. Але відмова базується тільки на визначенні, що нами не надано доказів. І зовсім немає аналізу чому суд не приймає, як доказ збільшені тарифи, незаконне виробництво в житловому будинку. Ми ще не стали інвалідами у зв’язку з перебуванням на протязі п'яти років в парах з алергічними хімічними компонентами. Але це встановлено, що хімчистка діяла, а її труби - витяжки виходили прямо під наші вікна.
Таким чином відмова у стягненні моральної шкоди являється безпідставною.
БУЛО ВІДМОВЛЕНО У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВНОЇ ВИМОГИ ПРО ЗАБОРОНУ ВИМАГАТИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ КІМНАТ ГУРТОЖИТКУ. Вважаємо відмову незаконною з таких підстав.
Починаючи з лютого 2006 року відповідачі в особі дирекції, профкому TOB «КК» присилають нам попередження про виселення з гуртожитку, коли ми не підпишемо договори оренди кімнат у зв'язку з тим, що відбулася зміна власника. Чергові попередження ми отримали _______ 2008 року, де відповідачі керуються нормами ЦК 2004 року, ст. 822 ч. 1 ЦК України. Де знову ж таки повідомляють, що наше право буде втрачено на проживання, якщо ми не підпишемо нові договори.
Звісно, що вимоги відповідачів незаконні і не відповідають Житловому Кодексу України. Ніхто нас не виселить і не примусить підписувати нові договори оренди. Ми маємо договори на постійне, по-життєве проживання в кімнатах, які отримали на законних підставах, пропрацювавши на підприємстві велику кількість років (20-30).
На незаконні дії відповідачів внесено протест прокуратурою _________ району м._______ від ____ 2007 року. Виконувати вимоги прокуратури і припиняти незаконні дії щодо нас - мешканців гуртожитку - відповідачі не бажають. Шлють нам погрози, листи попередження, чим травмують наше повсякденне життя, спричиняють нам біль, нервові розлади здоров'я та страх перед днем, який наступає. Наші діти також страждають. Ми не маємо можливості їх вільно відпускати з кімнат, тому що на них також впливають та погрожують виселенням коли зустрічають на подвір'ї.
Зміна власника гуртожитку не тягне за собою зміну правового статусу, в тому числі порядок користування кімнатами у ньому та проведення оплати за це користування.
Кожний з нас, позивачів по справі має договір найму кімнат, в приміщенні гуртожитку по вулиці __________ , будинок _____ в м.__________. Предмет договору:п. 1.1. „Наймодавець" надає „наймачу" у безстрокове користування (житлом) кімнатами за адресою м._______, вул.________, будинок ___ в м.__________.
Тобто ми маємо укладені договори найму житлових кімнат і листи попередження сприймаємо як шантаж, який виражається у спричиненні нам моральної шкоди.
Ми, позивачі по справі фактично являємося співвласниками майна, яке було викуплене працівниками _______ взуттєвої експериментальної фабрики, тобто в тому числі і нами. Суд безпідставно відмовив нам у визначенні права власності.
В 1992 році трудовий колектив ________ взуттєвої фабрики, а це було 1500 осіб, внісши свої власні грошові кошти, викупив державне підприємство і було засноване колективне підприємство „КК".
На той час підприємство щорічно випускало близько двох мільйонів пар взуття і ми надіялися, що обране нами правління підприємства на чолі з керівником М.М.М. продовжить нарощувати виробничий потенціал підприємства і розвиватиме підприємство.
Але наші надії і сподівання були марними, так як М.М.М. став обманним шляхом скорочувати кількість працівників, звільняв їх , не виплачував заробітну плату. На 2006 рік без погодження з власниками і згоди правління було проведено звільнення близько 1400 осіб. Вони усі вносили свої кошти на викуп. Фактично залишилося працюючих 150 осіб.
Звільнені члени трудового колективу є власниками - засновниками підприємства КВТФ „КК", але М.М.М ., Халюза Н.В.- профком та інші відповідачі по справі нас на загальні збори не допускали, ніякої інформації про діяльність підприємства не надавали і не надають.
На протязі останніх 5 років ми намагалися провести загальні збори КВТФ „КК", але нам чинить перешкоди М.М.М., який по суті привласнив майно 1400 осіб. В даний час підприємство не працює, наша власність - виробничі приміщення та основні фонди без згоди власників, як передбачено Статутом КВТФ „КК" передані в оренду та розпродаються. За цей час один із майнових комплексів підприємства, розташований по вул. _______,_____ в м._______ повністю проданий М.М.М. без згоди власників.
Для привласнення нашого майна М.М.М. заснував підприємства :ТОВ „КК+", TOB „КК-БОТ",ТОВ „КК- АВТО", TOB „ГШ",ТОВ „СВ„ де він є засновником і директором, до яких незаконно передається власність КВТФ „КК".
У зв'язку з такою поведінкою М.М.М. і інших відповідачів по справі, ми звернулися до прокуратури ________ району м. ________ з заявою про порушення відносно М.М.М. та його сподвижників кримінальної справи.
З червня 2005 року було порушено кримінальну справу відносно службових осіб КВТФ „КК" за фактом зловживання посадовим становищем . Копію постанови про порушення кримінальної справи ми додаємо до матеріалів цивільної справи. Кримінальна справа закривалась, відкривалася і фактично до цього часу відбувається тяганина і посадові особи, відповідачі по справі так і не отримали покарання.
Але у нас мається надія, що таке станеться і відповідачі будуть відповідати перед Законом за привласнення державного майна та майна співвласників.
На сьогодні закриту кримінальну справу витребувала за нашою заявою Генеральна прокуратура України і ми дуже сподіваємося що відповідачі будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, а нам буде відновлено право вільно розпоряджатися і користуватися приміщенням гуртожитку та буде дозволено приватизувати кімнати в гуртожитку.
Докази незаконного заволодіння майном співвласників ми уже надавали до суду і додатково надаємо договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке було викуплено на кошти співвласників.
В процесі розгляду нашого спору, відповідачі по справі надали до суду фотокопію протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „КК" їх залишилося 9 осіб - це відповідачі по справі. На зборах вони прийняли рішення про продаж нерухомості за адресою м.________, вулиці ________, будинок ___ та будівель за адресою м.______, вулиця _________, __.
ВОНИ ТІЛЬКИ ПРИКРИВАЮТЬСЯ ТОВАРИСТОВОМ, А ДІЮТЬ ЯК ОДНООСОБОВІ ВЛАСНИКИ МАЙНА, ЯКЕ НЕЗАКОННИМ ШЛЯХОМ ВІДІБРАЛИ У НАС ТА ІНШИХ ГРОМАДЯН.
Отже не все ще захоплено відповідачами, ще мається чим поділитися. Приміщення гуртожитку ми вважаємо, що їм держава продати не дозволить і ми за це ще позмагаємося, а от на інші будівлі за адресою м.___________, вул.______, __ - ми також маємо право.
Згідно договору купівлі-продажу державного майна від ________ 1993 року ми стали співвласниками майна цілісного майнового комплексу - __________ експериментальної взуттєвої фабрики, яка знаходиться в м.________, вул. _________, будинок __. Щоб стати співвласниками кожним із нас було внесено особисті кошти, що підтверджується наявністю у нас сертифікатів.
Позбавити нас права на нерухоме майно можливо виключно тільки тоді, коли ми нотаріально оформимо такий договір купівлі-продажу. До 2006 року наші права фактично на володіння не порушувалися. Коли нам стали відповідачі слати попередження, ми зрозуміли, що наші права порушуються і тому звернулися до суду.
Щоб заволодіти більшою часткою у спірному майні, в процесі розгляду справи відповідач М.М.М оформив з співвласниками нотаріально засвідчених 126 договорів купівлі-продажу. Зрозумівши, що пахне смаленим, звернувся і до закону.
Ми ж бажаємо, щоб наша частка була визначена за допомогою судової експертизи та була виділена в натурі з будівель, які розміщені в м.________ по вул. __________, будинок __, та які М.М.М. оголосив до продажу.
Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність суб'єктів права власності перед законом (частина четверта ст.13).
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначається законом. Відносно позбавлення права власності нерухомого майна обов'язкова умова, спосіб позбавлення, це нотаріальна угода. Такої угоди ми не складали і тому зміна товариства, загальні збори товариства не мають юридичного права позбавити нас частки у спільному майні.
В підтвердження цього ми керуємося діючим на 1993 рік до 2004 року Законом України „Про власність, Цивільним Кодексом України (редакція 1963 року) та Цивільним кодексом України (редакція 2004 року). Постановою Вищого господарського суду від 20.03.2007 року, справа №01-13-92. Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції на 4.03.1992 року.
29 грудня 1992 року було прийнято і затверджено план приватизації ________ експериментальної взуттєвої фабрики. Відповідно до плану приватизації викупу орендного майна ______ експериментальної взуттєвої фабрики було визначено перелік об'єктів що підлягають вилученню з оціночної вартості цілісного майнового комплексу ______________ експериментальної взуттєвої фабрики. Не підлягали до викупу в тому числі і приміщення гуртожитку номер ___ по вул. _________.
Згідно акту оцінки, затвердженого регіональним відділенням Фонду державного майна України по __________ області від __________ 1992 року вартість відчуженого цілісного майнового комплексу становила ____________ тисячі карбованців.
Право власності на відчужений об'єкт перейшов до нас на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по ___________ області, як до осіб, які були на той час працівниками організації орендарів ____________ експериментальної взуттєвої фабрики та прийняли участь у викупі орендного майна.
Та на підставі договору купівлі-продажу майна від ___________1993 року, згідно якого наші кошти було перераховано продавцю - регіональному відділенню Фонду державного майна України по ____________ області у розмірі ______________тисячі карбованців, які утворилися за рахунок персоніфікованого прибутку орендного підприємства, особистих коштів орендарів, комерційного кредиту, який було погашено за нашої участі.
Для визначення нашої частки у спільному майні та виділ її в натурі необхідні спеціальні знання і тому ми будемо прохати по справі призначити судову технічно-будівельну експертизу відповідно до ухвали Апеляційного суду.
Як ми уже зазначали приміщення гуртожитку будинок номер _____ по вулиці _________ в місті _________ було вилучено з переліку майна цілісного майнового комплексу ____________ експериментальної фабрики і не підлягало до викупу. Тому згідно договору купівлі-продажу від _________ 1993 року кошти за приміщення гуртожитку не вносилися.
Згідно акту передачі майна підприємства від _________ 1993 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по __________ області та організацією орендарів ___________ експериментальної взуттєвої фабрики, об'єкти соціально-побутового призначення, в тому числі і приміщення гуртожитку номер __ в м. __________ по вул.______, __ було передано відповідно до ст. 24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств".
Звертаємося до вказаного закону, згідно якого у розділі IV СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ, ст. 24 передбачає безоплатну передачу державного майна. Частина перша передбачає, що кожному громадянинові України надається право на безоплатне придбання державного майна на суму одержаного приватизаційного майнового сертифікату.
Частина 2 передбачає, що товариству покупців , за умови викупу, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціального розвитку.
ОТЖЕ НАМ, ЯК ПРАЦІВНИКАМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОРЕНДАРІВ __________ ВЗУТТЄВОЇ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОЇ ФАБРИКИ ТА МЕШКАНЦІВ ГУРТОЖИТКУ (ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ) БУЛО БЕЗОПЛАТНО ПЕРЕДАНО У ВЛАСНІСТЬ ГУРТОЖИТОК НОМЕР _____ ПО ВУЛИЦІ ___________ В МІСТІ _________, ________ 1993 РОКУ. ДО ЦЬОГО ЧАСУ МИ КОРИСТУЄМОСЯ СВОЄЮ ВЛАСНІСТЮ. ТІЛЬКИ НАС НАМАГАЮТЬСЯ ПОЗБАВИТИ ПРАВА КОРИСТУВАТИСЯ: ВОЛОДІТИ ТА РОЗПОРЯДЖАТИСЯ ВЛАСНИМ МАЙНОМ.
Рішення Арбітражного суду ________ області (справа №_____ від ______ року) підтверджено наше право спільної приватної власності на приміщення гуртожитку відповідно до ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна" та акту передачі нам його у власність від 6 квітня 1993 року.
Вказане рішення ми вважаємо незаконним, злочинним, але воно існує до цього часу і підтверджує наше право на частину приміщення в гуртожитку.
Право приватної власності на приміщення гуртожитку номер ____ по вул._________ в місті ________ було зареєстровано в КП БТІ __ ______ 2004 року, власники Колективна виробничо-торгівельна фірма „КК". А отже ми були членами організації орендарів Полтавської _______ фабрики, коли в 1993 році приміщення гуртожитку було передано БЕЗОПЛАНО У ВЛАСНІСТЬ КОЛЕКТИВУ.
Відповідно до чинного законодавства частки у спільній приватній власності являються рівними. Відповідачів співвласників по приміщенню гуртожитку залишилося 8 осіб, нас , які мають право на частку у спільному майні 6 осіб, тобто всього 14 осіб, співвласників (1\2 :14=1\28 частина)
Позбавити нас права власності на частину нерухомого майна не можливо загальними зборами колективу, не можливо зміною назви підприємства та прийняттям нових статутів.
Відповідно до чинного законодавства, цивільних кодексів 1963 року, 2004 року позбавити права на нерухоме майно можливо тільки за умови вчинення нотаріальної угоди, рішенням суду чи відповідно до вироку. Таких подій не відбувалося, отже ми залишаємося бути співвласниками нерухомого майна, яке нами частково було викуплено відповідно до договору купівлі продажу від __________ 1993 року та відповідно до акту безоплатної передачі приміщення гуртожитку __________ 1993 року., та відповідно до рішення Арбітражного суду ____________ області від ___________ року.
Діями відповідачів нам завдається моральна шкода. Згідно Конституції України кожен має право мати житло. Наші діти також мають право на нормальні умови життя, розвитку та помешкання. Відповідачі на протязі останніх двох років докладають зусилля, щоб позбавити нас та наших дітей житла. Надсилаються листівки, попередження, зразку договорів оренди та завищуються тарифи по оплаті за житло. Ці дії відповідачів спричиняють нам моральну шкоду, постійний дискомфорт в життєвих стосунках, страх залишитися без житла , нервові розлади здоров’я, головні болі, та примушують нас витрачати додаткові зусилля для відновлення нашого порушеного права.
Нас позбавили незаконним шляхом частки у праві спільної сумісної власності, що також суттєво вплинуло на наші життєві стосунки, наш матеріальний і психологічний стан.
Викладені нами обґрунтування свідчать про незаконність рішення суду, безпідставну відмову в проведенні експертиз та являється таким, що порушує наше немайнове право та майнові інтереси.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292,294,295,307,ст.309 ЦПК України, ст.ст.31,35, Закону України „Про власність",, ст.ст. 13,47 Конституції України, Законом України „Про місцеве самоврядування, ст.ст.5,6,30,9,2 Житлового
Кодексу України, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 року, ч.24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств", (редакція 1992 року), ст.ст. 112,113,117,128,227 ЦК України.
ПРОСИМО:
Рішення ___________ районного суду м.___________ від __________ 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, згідно якого
1. Усунути нам позивачам по справі перешкоди в користуванні житловими кімнатами без виплати завищених тарифів, без примушення заключати договори оренди, без наявності в житловому приміщенні виробничого підприємства .
2. Заборонити TOB „КК" в особі відповідачів вимагати від нас, позивачів по справі заключати договори оренди кімнат в приміщенні гуртожитку по вулиці ______, будинок __ в м._________.
3. Визначити частки у спільній приватній власності позивачів - на адміністративні будівлі по вулиці __________, будинок __ в м._______ відповідно до часток, які будуть визначені судовою експертизою та виділити їх в натурі.
4. Визначити частки у спільній приватній власності на приміщення гуртожитку номер ___ в м.______ по вулиці __________ по 1/28 частині за позивачами (перелік осіб)та зареєструвати в КП БТІ.
5. Стягти з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі ________ тисяч гривнів кожному.
6. По справі прохаємо призначити судово-технічно будівельну експертизу на предмет визначення частки у спільній приватній власності на адміністративні приміщення по вул. _______, будинок _______ в м._________ та варіантів виділу частки в натурі. Відносно призначення експертизи надамо окремо заяву.
Додаток: копія апеляційної скарги,квитанція мита, ітз.

 

Дата                               Підписи{/smscoin_key}

Додати коментар

Шановні відвідувачі! 03.08.2010 року набрав законної сили Закон України "Про судоустрій і статус суддів", яким внесено значну кількість змін до процесуального законодавства. Тому, використовуючи позовні заяви та процесуальні документи, які опубліковані до 03.08.2010 року, звертайте свою увагу на підсудність справ, строки та ін. і перевіряйте чи не змінилися вони! Всі подальші публікації будуть здійснені із врахуванням змін.

Ім'я (обов'язкове)

Електронна адреса (обов'язкова)

Тема

Підписатися на повідомлення про нові коментарі

Оновити

Надіслати

Скасувати