23 липня 2010
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор`євої Л.І.,
суддів: Данчука В.Г.,
Охрімчук Л.І.,
Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про стягнення страхових виплат, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У серпні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі – відділення Фонду) про стягнення страхових виплат, відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що 26 жовтня 1983 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, у зв`язку з чим висновком МСЕК йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності та визначено додаткові види соціальної та медичної допомоги.
Посилаючись на те, що відділення Фонду не виплачує йому кошти на відшкодування витрат на масаж та лікувальну фізичну культуру, у зв`язку з чим він змушений звертатись до суду за захистом своїх прав, що завдає йому моральної шкоди, просив стягнути з відділення Фонду на його користь 2 700 грн. на відшкодування витрат на масаж та лікувальну фізичну культуру за період з 1 грудня 2004 року по 31 травня 2005 року, 5 тис. грн. завданої моральної шкоди, зобов`язати відділення Фонду провести перерахування сум на відшкодування витрат на масаж та лікувальну фізичну культуру з 29 листопада 2004 року на підставі нових висновків МСЕК та відповідно до існуючих цін, надати йому можливість самостійно вирішувати питання забезпечення постільною білизною та підгузниками, та проводити компенсацію їхньої вартості шляхом зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з відділення Фонду на його користь витрати по оплаті проведеного масажу за період з 1 грудня 2004 року до 31 травня 2005 року у сумі 1 800 грн., витрати на лікувальну фізичну культуру у сумі 900 грн. та 2 500 грн. завданої моральної шкоди. Зобов`язано відділення Фонду провести перерахування сум відшкодування ОСОБА_6 витрат на масаж та лікувальну фізичну культуру з 29 листопада 2004 року на підставі нових рішень МСЕК та відповідно до цін, діючих на день розгляду справи. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про зобов`язання відділення Фонду надати йому можливість самостійно вирішувати питання забезпечення постільною білизною та підгузниками, та проводити компенсацію їхньої вартості шляхом зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок відмовлено.
У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та закрити провадження в справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що потреба позивача в наданні додаткових видів соціальної та медичної допомоги встановлена МСЕК і оскільки лікувальна фізична культура і масаж є окремими видами медичної допомоги, тому відділення Фонду безпідставно припинило страхові виплати на сеанси масажу та лікувальної фізичної культури й такими незаконними діями відповідача ОСОБА_5 завдано моральну шкоду.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Судом установлено, що 26 жовтня 1983 року з ОСОБА_5 стався нещасний випадок на виробництві у зв`язку з чим висновком МСЕК йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності та встановлено додаткові види соціальної та медичної допомоги.
Відділення Фонду проводить страхові виплати ОСОБА_5 з 26 липня 2001 року.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2005 року з відділення Фонду на користь ОСОБА_5 стягнуто 7 800 грн. заборгованості по щомісячним виплатам на масаж та лікувальну фізичну культуру, 3 840 грн. витрат на додаткові вироби медичного характеру, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та зобов`язано відділення Фонду поновити ОСОБА_5 щомісячні виплати на масаж у сумі 300 грн. та на лікувальну фізичну культуру в сумі 150 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.
Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від: 1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); 2) половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд; 3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України незалежно від того, ким вони здійснюються.
Таким чином закон передбачає відшкодування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому при документальному їх підтвердженні.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відділення Фонду зазначало, що позивачу проводяться виплати на спеціальну медичну допомогу на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2005 року; проведення перерахування таких виплат не передбачено чинним законодавством, оскільки їх відшкодування проводиться на підставі документально підтверджених витрат; факт понесення витрат на спеціальний медичний догляд ОСОБА_5 не доведено, крім того, відповідно до листа директора медичної фірми «Аюверда Крим» підприємство за період з квітня 2000 року по травень 2006 року жодних медичних послуг позивачу не надавало.
На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не з`ясував, чи були документально підтверджені витрати, понесені ОСОБА_5, на оплату вартості масажу та лікувальної фізичної культури та належним чином не перевірив наявності підстав для покладення на відділення Фонду обов`язку відшкодувати позивачу витрати на сеанси масажу та лікувальної фізичної культури за період з 1 грудня 2004 року до 31 травня 2005 року.
Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відділення Фонду позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 2 500 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначав, що відділення Фонду відмовило позивачу в проведенні виплат на спеціальну медичну допомогу , у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не надав документів на підтвердження здійснення ним відповідних витрат, тому такі дії відділення Фонду є правомірними й не порушують права позивача на отримання виплат на спеціальну медичну допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відділення Фонду на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, суд першої інстанції зазначені положення закону до уваги не взяв; доводів відділення Фонду належним чином не перевірив.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор`єва
Судді: В.Г. Данчук
Л.І. Охрімчук
В.С. Перепічай
М.П. Пшонка
| < Попередня | Наступна > |
|---|
