Одна з останніх найбільш обговорюваних тем у Мережі - можливе введення під ширмою боротьби з дитячою порнографією інтернет-цензури так званого "Закону 404", яким пропонується зобов'язати провайдерів моніторити всі з'єднання клієнтів, зберігати таку інформацію і повідомляти про неї у правоохоронні органи.

Закони в Україні зазвичай приймаються не тільки без залучення до їх розробки фахівців, але останнім часом ще й ситуативно. Під шумок "артеківського" скандалу згадали й реанімували парочку несвіжих проектів, що вносять неадекватні зміни до законодавства. Перший з них - скандальний "Закон 404". Так символічно охрестило українська інтернет-спільнота законопроект № 3271 "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо протидії розповсюдження дитячої порнографії)",  який в першому читанні 22 жовтня набрав 404 депутатських голоси "за". Ну а повідомлення з "помилкою 404", як відомо, видають інтернет-браузери при неможливості знайти запитувану сторінку в Мережі. Мета даного законопроекту, як видно з його назви, - боротьба з дитячою порнографією. При цьому в основній частині документа про дитяче порно ні слова. Тобто благі цілі використані як ширма для введення інструментів тотального контролю над користувачами Інтернету на території України. Другий схожий законопроект, про який майже не згадують - № 1340 від 14.01.2008 (в першому читанні прийнятий 09.06.2009) - пропонує змінити норми КК. У проекті також присутні такі цікаві терміни, як "бузувірство", "блюзнірство", "невігластво", не визначені законодавчо, але за які встановлюється відповідальність.

Проект № 3271 був зареєстрований у ВР ще в жовтні минулого року. Авторами його є аж вісім депутатів на чолі з відомим борцем за мораль Павлом Унгуряном. Наприкінці травня поточного року ті ж депутати внесли в законопроект виправлення та доповнення. Отже, згідно "Закону 404", провайдери зобов'язані зберігати інформацію про всі з'єднаннях клієнта з інтернет-ресурсами, які він відвідав. Ця вимога не тільки обмежує гарантовані Конституцією права і свободи людини, але і створює загрозу для накопичення і подальшого розголошення компромату на тих чи інших громадян і посадових осіб.

Також на провайдера фактично покладаються поліцейські функції - обов'язок стежити за всіма діями своїх абонентів у мережі Інтернет для визначення "інформації та даних, пов'язаних з насильством, порнографією, проявами расової і національної нетерпимості та тероризму, пропагандою наркотиків, порушенням прав інтелектуальної власності", і повідомляти про це в правоохоронні органи, а потім "на підставі мотивованого подання правоохоронних органів зобов'язані вживати заходи з обмеження доступу". Далі, крім вище розглянутих змін до Закону "Про телекомунікації", "Закону 404" змінюється і Кримінальний кодекс. Зокрема, вводиться відповідальність за зберігання "незаконного контенту". Це потенційно підводить під статтю КК кожного, хто підключений до Інтернету, адже непомітно для користувача записати ззовні на його комп'ютер будь-яку інформацію для фахівця не складе труднощів. Законопроект дозволяє висунути кримінальне обвинувачення будь-якому провайдеру, оскільки встановлює його відповідальність за використання абонентом мережі для доступу до "незаконного контенту". Або, іншими словами, провайдер буде нести відповідальність за зміст інформації, що передається за допомогою телекомунікаційної мережі. Важливо відзначити, що негативна оцінка проектів № 3271 та № 1340 знаходиться навіть у висновках Головного науково-експертного управління ВР від 19.06.2009 та 15.07.2008 відповідно. Так, у висновку з приводу "Закону 404" говориться: "Метою закону в даному випадку має бути протидія створенню і поширенню порнографічної продукції, а не накладення покарань на тих людей, які є її споживачами. До речі, чимало таких споживачів, яких пропонується карати, зокрема, і позбавленням волі на строк до п'яти років, самі є неповнолітніми. З урахуванням усього викладеного вважаємо, що даний законопроект у запропонованій редакції приймати недоцільно ".

На організованій Інтернет Асоціацією України прес-конференції, яку відвідала ЛІГА: ЗАКОН, представник інтернет-провайдера Костянтин Колесов сказав: "Ми не готові брати на себе функції правоохоронних органів, давати оцінку контенту, моніторити користувачів і фільтрувати сайти ні технічно, ні морально. Ми заручники ситуації. Нам належить відповісти за те, що роблять клієнти і господарі сайтів ". Інтернет-спільнота намагається боротися з можливою цензурою своїми методами. Створено спеціальний сайт, все більше на тему "Закону 404" пишуть блогери та ЗМІ. Під зверненням на популярному ресурсі онлайн-петицій число підписів росте не по днях, а по годинах. Англійською мовою створена петиція і від користувачів мікроблоггінга Twitter.

Інтернет - публічне, відкрите місце. Рецепт боротьби з чимось незаконним у ньому, по суті, до смішного простий. Працівникам прокуратури необхідно всього-на-всього увійти в будь-який пошуковик і дати запити за темою "дитяче порно", скласти список таких ресурсів і подати позов до суду з метою зобов'язати хостерів (операторів телекомунікацій) заблокувати дані сайти. Технічно це не просто, але цілком можливо. Щоб закрити «неугодний» сайт, на який мають доступ українці, зовсім і не потрібен ніякий спеціальний закон. Не так давно стараннями відомого "морального" органу закрили ресурс скандального українського журналіста Анатолія Ульянова "ПРОЗА". Приводом для закриття сайту стала давня публікація фотографій з освітньо-медичного видання 1974 року, яка створена для батьків і присвячене природному сексуальному вихованню дітей. Американські хостери звинуватили портал в "розповсюдженні дитячої порнографії" і закрили його. Зараз контент інтернет-видання витягнули з-під цензурного хостер-арешту, редакція підшукує безпечний сервер. До речі, існує спеціальний проект для збору скарг на сайти з сумнівним наповненням, запущений ІнАУ. Подібна схема колективної боротьби за чистоту Інтернету існує в багатьох розвинених країнах. Відкритими залишаються наступні питання. Хто буде суб'єктом злочину, якщо договір укладено на одну людину, а користуються Інтернетом всі члени сім'ї / офісу? Як шукати користувача, який заходив в Інтернет з інтернет-кафе або wi-fi зони? Як бути з доступом через анонімні проксі-сервери? На кого "стукати" провайдерам у разі надання послуг мобільного Інтернету?

Бізнес давно міцно оселився в Інтернеті. У разі прийняття "Закону 404" сайт будь-якої компанії стане відмінним способом маніпуляції для конкурентів - достатньо буде знайти фахівця, який непомітно для власника підкине туди незаконний контент.

Дуже багато суб'єктів підприємницької діяльності використовують Інтернет для передачі важливої інформації, що становить комерційну таємницю. У разі ухвалення закону в існуючій редакції конфіденційна інформація може легко потрапити до конкурентів. Цікаво, чому це не хвилює законодавців, у яких поза ВР теж є свій бізнес.

Перед розглядом цих законопроектів у другому читанні інтернет-спільнота закликає народних депутатів не допустити порушення конституційних прав громадян, прислухатися до думки фахівців і попередити створення непрозорого механізму, який дозволить владним структурам на свій розсуд маніпулювати учасниками українського ринку доступу до мережі Інтернет. Інтернет Асоціація України пропонує свої зміни до "Закону 404". По-перше, Закон повинен містити більш конкретне визначення дитячої порнографії. Наприклад, таке, яке використовується в ратифікованій Верховною Радою "Конвенції про кіберзлочинність". Також провайдери виступають проти тотального контролю над змістом всього мережевого трафіку, що проходить через їхні канали зв'язку, і пропонують звести контроль до необхідного мінімуму - визначення місцезнаходження окремих користувачів без аналізу переданої ними інформації.

Інтернет Асоціація України пропонує виключити із Закону відсилання до інших нормативних документів. Бо не зовсім логічним виглядає те, що Кабінет Міністрів буде визначати, в яких конкретних випадках і по відношенню до кого буде застосовуватися цей Закон. Вирішувати, який мережевий ресурс повинен бути заблокований, а який користувач Інтернету притягнутий до відповідальності, повинен все-таки суд, і одного мотивованого звернення правоохоронних органів, як це пропонує "Закон 404", все ж таки недостатньо, та й суперечить законодавству нашої країни, впевнені члени Асоціації. Отже, "Закон 404" не вирішує проблему дитячої порнографії. Більше того, він створює правову та технологічну базу для нових порушень у сфері комп'ютерних систем і телекомунікаційних мереж. І дуже до речі згадуються слова Бенджаміна Франкліна: "Хто готовий проміняти частину своєї свободи на безпеку - скоро позбудеться і того, і іншого".

Експертна думка

Своєю думкою з ЛІГА: ЗАКОН поділився спеціаліст з інформаційної безпеки Володимир Стиран: "Максимальний трафік Всесвітньої мережі генерують peer-to-peer мережі, такі як eDonkey, BitTorrent  та інші. Більшість p2p-протоколів містять в собі засоби шифрування. І останнім час, частково у відповідь на підвищення інтересу урядів до вмісту цих мереж, використання механізмів шифрування в p2p-мережах обміну файлами зросла на 1000%. Так от, в новинах про розкриття злочинних груп, що займаються виготовленням порно-продукції, як правило, в якості засобу передачі даних фігурують peer-to-peer мережі. Навіть якщо звузити рамки Інтернет до протоколу HTTP та мережі WWW, існує маса способів подолати будь-які обмеження доступу. Існує SSH-тунелювання, анонімні проксі (все не перебанити) і, нарешті, Tor, створений організацією EFF спеціально для боротьби з інтернет-цензурою. Tor ефективно використовується в Китаї, Ірані і Північній Кореї, країни, в яких на контроль доступу до зовнішнього Інтернету витрачаються щорічно мільйони доларів. Список методів протидії можна продовжувати. Для цілеспрямованого зловмисника заборона на відвідування окремих категорій ресурсів - перешкода не дуже-то істотна. Тому запропоновані в законопроекті методи не ефективні для досягнення декларованих цілей ".

Автор: Юлія Шешуряк, www.ligazakon.ua