26 травня 2010
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
У х в а л а
іменем України
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Григор'євої Л. Г., суддів Барсукової В. М., Гуменюка В. І., Данчука В. Г., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 1 до Особи 2, третя особа - Південна митниця, про захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку за касаційними скаргами Особи 1 та Південної митниці на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2008 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09.02.2009,
встановила:
У травні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 припинити використання позначень ідентичних або подібних до торговельної марки позивача ОСОБА_1; заборонити ОСОБА_2здійснювати використання в будь-якій спосіб, у тому числі: імпорт, пропонування для продажу, продаж, а також зберігання із цією метою, товарів (парфумів), які марковані належною позивачу торговельною маркою або подібними до неї позначеннями; вилучити із цивільного обороту та знищити товари, заявлені ОСОБА_2 для митного оформлення, що марковані позначеннями - CAROLINA HERRERA; зобов'язати Південну регіональну митницю зупинити оформлення товарів, які марковані позначеннями, що ідентичні чи подібні до торговельних марок позивача, у тому числі зазначеним вище позначенням.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Південна митниця просить скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлені у справі рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 не мала наміру комерційного використання знака позивача, а тому відсутні підстави для захисту права інтелектуальної власності.
Однак із цим висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 23 січня 2008 року ОСОБА_2 було заявлено до митного оформлення за вантажною митною декларацією (далі -ВМД) типу ІМ40Г № 511010310/8/000205 відповідно, вантаж “Туалетна вода в асортименті, не в аерозольній упаковці по 50, 75, 100, 125 мл” у скляних флаконах (упаковано в картонні короби), країна походження - Туреччина.
У зв'язку з виявленням ознак контрабанди Приморською митницею було призупинено митне оформлення вантажу та 25 січня 2008 року складено адміністративний протокол № 044/51100/08 відносно ОСОБА_2 про порушення митних правил за ст. 352 Митного кодексу України.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 4 вересня 2008 року, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України.
28 січня 2008 року у зв'язку з виявленням ознак контрафактності продукції Приморською митницею відповідно до ст. 257-1 Митного кодексу України було прийнято рішення про призупинення митного оформлення Продукції (туалетна вода в асортименті), маркованої торговельною маркою “ОСОБА_1”, яка була заявлена ОСОБА_2 до митного оформлення на імпорт в Україну за ВМД типу ІМ40Г № 511010310/8/000205.
Згідно з актом від 29 січня 2008 року, складеним працівниками Приморської митниці, на території складу тимчасового зберігання відкритого типу “КЖКА” представником товариства з обмеженою відповідальністю “Пахаренко і партнери” було взято зразки товарів (парфумів) для проведення ідентифікації та здійснення передбачених законодавством України досліджень.
Відібрані зразки парфумерної продукції були досліджені представниками власників торговельних марок “ОСОБА_1”.
Відповідно до експертних висновків досліджена парфумерна продукція є фальсифікованою й може ввести в оману споживача.
Пред'являючи позов, позивач зазначав, що наявність у ОСОБА_2 статусу приватного підприємця та торгового патенту й кількость заявленої до митного оформлення продукції, у тому числі фальсифікованої 1 568 одиниць, свідчить про намір комерційного використання товарного знака.
Залишаючи поза увагою зазначені доводи, суд не врахував положення ст. ст. 9, 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, якими передбачено, що міжнародні договори є частиною національного законодавства та що в разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору, і не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню.
Так, відповідно до ст. 60 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода), яка є основною угодою Світової організації торгівлі щодо захисту прав інтелектуальної власності, визначено поняття некомерційного об'єму товару - це незначна кількість товару некомерційного характеру, який знаходиться в особистому багажі пасажирів або пересилається малими партіями, на який положення Угоди не поширюються.
Однак, як установлено судом, ОСОБА_2 задекларовано до митного оформлення 72 449 флаконів парфумерної продукції, у тому числі 1 568 одиниць під торговельною маркою “Кароліна Еррера”.
Не застосувавши до правовідносин сторін норми ст. 60 Угоди, суди також не врахували й положення Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-ІІІ “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” (далі - Закон № 2681-ІІІ) та постанову Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652 “Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян” (далі - Постанова № 1652), якими дано визначення термінів як товарів, так і особистих речей і передбачено обмеження на ввезення індивідуальних косметичних засобів у кількості, що забезпечує потреби однієї особи.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2681-ІІІ товари - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для відчуження, що переміщуються через митний кордон України та не можуть бути віднесені до особистих речей або транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них.
Особисті речі - це предмети першої необхідності, призначені, в першу чергу, для забезпечення життєдіяльності власника-громадянина, є власністю такого громадянина та призначені виключно для власного користування такого громадянина, не є товаром і не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном.
Перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1615 “Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян” з урахуванням норм, що застосовуються для визначення особистих речей у країнах Європейського Співтовариства.
Відповідно до Переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян, входять предмети особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби в кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки а також інші предмети першої потреби, які є власністю громадянина і призначені виключно для забезпечення його життєдіяльності та власного користування, не є товаром і не призначені для відчуження або передачі іншим особам та відповідають меті перебування за кордоном.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”, у редакції, чинній на час здійснення декларування ОСОБА_2 спірної продукції, установлені межі ввезення товарів громадянами, а саме: до 1 000 євро або загальною вагою до 100 кг, які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.
Оподаткування товарів, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі або пересилаються в несупроводжуваному багажі, надходять на адресу громадян у вантажних відправленнях, міжнародних поштових відправленнях та міжнародних експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро та (або) загальна вага яких перевищує 100 кг, здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.
За таких обставин з висновком суду про відмову в позові з підстав некомерційного використання ОСОБА_2 торговельного знака позивача за наявності в неї статусу приватного підприємця, торгового патенту, та ураховуючи кількість задекларованої до ввезення продукції, не можна погодитися, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи й вимог закону.
При цьому в порушення ст. 215 ЦПК України суд залишив поза увагою матеріали адміністративної справи № 3-27014/08, яка розглянута Малиновським районним судом м. Одеси і яка була витребувана для дослідження в судовому засіданні, а також результати досліджень експертних висновків Одеської торгово-промислової палати № НП-188 від 18 січня 2008 року та Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз №1181/25 від 25 березня 2008 року, які підтверджують фальсифікацію продукції.
Судами також не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про захист прав споживачів” (далі - Закон) забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.
Згідно з п. 27 ст. 1 Закону фальсифікована продукція - це продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.
Відповідно до п. 10 ст. 1 Митного кодексу України товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищається відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, є контрафактними товарами.
Згідно із ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів.
При винесенні рішень суди не застосували до спірних правовідносин зазначені норми закону.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Південної митниці задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
| < Попередня |
|---|
