21 червня 2010
Справа №2-173/09
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
16 липня 2009 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:
головуючого - судді Литвиненка І.Ю.
при секретарі - Севідовій Л.Ю.
за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, прокурора Батраченко В.В., прокурора Айдаєва Р.З., представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, прокуратури Полтавської області, прокуратури Полтавського району Полтавської області, треті особи - Міністерство фінансів України та головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства і суду, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 у липні 2007 року звернувся до суду із позовом до відповідачів -прокуратури Полтавської області, прокуратури Полтавського району Полтавської області, визначивши третьою особою по справі головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, про відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності у сумі 50000 гривень та стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2000 гривень. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2007 року до участі у розгляді справи залучено, як третіх осіб, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України (а.с. 25). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року до участі у розгляді справи залучено, як співвідповідача, Державне казначейство України ( а.с 155).
В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що 19 березня 2004 року прокуратурою Полтавського району Полтавської області стосовно нього порушено кримінальну справу за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 191 КК України. Йому неодноразово пред’являлося обвинувачення у тому, що у вересні 2003 року він шахрайським способом заволодів грошима ОСОБА_4 у сумі 600 гривень, обрано запобіжний засіб -підписку про невиїзд. Не дивлячись на те, що він винним себе не визнавав та на те, що у слідства не було будь яких доказів вчинення ним злочину, 14 травня 2004 року справу направлено до Полтавського районного суду Полтавської області для розгляду по суті. Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2004 року його визнано винним у вчинені злочину та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік із позбавленням права займати виборчі керівні посади, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком у 1 рік. Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області зазначений вирок скасовано, а справу направлено для провадження додаткового розслідування. 23 березня 2005 року, після проведення додаткового розслідування, справу повторно, з обвинувальним висновком, направлено до Полтавського районного суду Полтавської області. Вироком цього суду від 12 січня 2006 року його повторно визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та засуджено до покарання у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних доходів громадян.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року скасовано, кримінальну справу закрито за відсутності у його діях ознак складу злочину, тобто його виправдано. Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2006 року відмовлено у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Полтавської області про скасування ухвали апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року і таким чином рішення про його виправдання залишено в силі.
Протягом усього досудового слідства та розгляду справи судом, порушено його нормальні життєві зв’язки. Для організації ним свого життя, він витратив додаткові зусилля. Ним зайво витрачено особисту енергію та час, які він міг витратити з користю, як для суспільства, так і для своїх родичів, близьких людей, а також для себе. Моральні страждання, отримані ним при незаконному притягненні до кримінальної відповідальності та засудженні, призвели до погіршення стану його здоров’я, позбавили його можливості реалізовувати його звички та бажання. Погіршились його стосунки із оточуючими людьми, так як його тривалий час вважали крадієм, злочинцем, особою, яка використовує своє становище в особистих цілях, корисливою людиною, і це при тому, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, усе життя пропрацював у сфері боротьби зі злочинністю, є полковником внутрішніх справ у запасі. Йому завдано моральну шкоду тими органами, які повинні захищати права і свободи людини, громадянина, стояти на шляху протиправних зазіхань окремих непорядних представників правоохоронних структур, що використовують своє службове становище у власних інтересах, які притягаючи його до кримінальної відповідальності, виконували замовлення, а не діяли у відповідності до вимог законодавства. Розмір відшкодування за заподіяну йому моральну шкоду він оцінив у 50000 гривень, які прохав, разом із витратами на правову допомогу у сумі 2000 гривень, стягнути з відповідачів.
У подальшому, у зв’язку із висновками проведеної по справі судово-психологічної експертизи, якою визначено орієнтовний розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, свої позовні вимоги змінив та прохав суд стягнути з відповідачів на його користь відшкодування за заподіяну моральну шкоду у сумі 91884 гривні 38 копійок, здійснені ним витрати на оплату проведеної по справі судово-психологічної експертизи у сумі 2111 гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу у сумі 2000 гривень (а.с. 150).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що внаслідок пережитих потрясінь, пов’язаних незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням, позивач переніс декілька інсультів і на цей час самостійно практично не пересувається, а тому не може узяти участь у розгляді справи у суді та надати пояснення особисто.
Представник відповідача - прокуратури Полтавської області, позов не визнала у повному обсязі, прохала відмовити у його задоволенні за безпідставності. Пояснила, що ні позивачем, ні його представником не надано достатніх, для того, щоб вони підлягали задоволенню, обґрунтувань заподіяної йому моральної шкоди. З цих же підстав прохала суд критично поставитися до висновків проведеної по справі судово-психологічної експертизи у частині розміру відшкодування за заподіяну позивачу немайнову шкоду, який вважає завищеним.
Представник відповідача - прокуратури Полтавського району Полтавської області також позов не визнав у повному обсязі, прохав відмовити у його задоволенні за безпідставністю. Пояснення надав аналогічні поясненням представника прокуратури Полтавської області. Додатково пояснив, що до висновків проведеної по справі судово-психологічної експертизи слід ставитися критично, так як при її проведенні не було витребувано та оглянуто матеріали кримінальної справи, по якій виправдано позивача. Із матеріалів справи видно, що на всьому протязі досудового слідства до позивача було м’яке ставлення, що слідує з того, що запобіжним захід йому обирався не пов’язаний із позбавленням волі. Розмір заподіяної позивачу немайнову шкоди вважає завищеним.
Представник відповідача - Державного казначейства України та третьої особи головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, позов не визнала у повному обсязі та пояснила, що права та свободи позивача з боку Державного казначейства України не порушено, так як не вони притягали його до кримінальної відповідальності та засуджували. Розмір відшкодування заподіяної позивачу немайнову шкоди також вважає завищеним, так як на підставі Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, цей розмір повинен дорівнювати мінімальному розміру заробітної плати за кожен місяць незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та засудження. Також вважала завищеним розмір відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу.
Представник третьої особи - Міністерства фінансів України, звернувся до суду із письмовою заявою з проханням розглянути справу за його відсутності, прохаючи відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 39-41). Учасники процесу не заперечували проти судового розгляду справи за відсутності представника цієї третьої особи.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у межах, наданих сторонами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року, відхилено апеляцію помічника прокурора Полтавського району Полтавської області на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирок скасовано, кримінальне провадження закрито за відсутністю у діях ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 3-4). Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2006 року відмовлено у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Полтавської області про скасування ухвали апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року щодо ОСОБА_3 (а.с. 5-6). Позивач у період часу з 05 серпня по 20 серпня, 22 вересня по 08 жовтня 2004 року; з 30 травня по 09 червня, з 04 липня по 19 липня 2005 року; з 27 лютого по 15 березня 2006 року; з 04 березня по 21 березня, з 26 червня по 10 липня, з 20 липня по 08 серпня 14 січня по 28 січня 2008 року хворів на серцево-судинні захворювання (а.с. 50-53,57-59,101- 115). Згідно із довідкою МСЕ № 0004163 серії 7-66 ТЕ, ОСОБА_3 є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, отриманим при виконанні службових обов’язків у зв’язку із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 107-108).
Відповідно до висновку проведеної по справі Полтавським відділенням ХНІІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_5 судово-психологічної експертизи за № 91016 від січня 2009 року, правоохоронні органи є ініціатором подій, що відносяться до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, застосування міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд, пред’явлення йому обвинувачень, проведення відповідних слідчих дій тощо, тобто є спричинювачами його моральних страждань, оскільки працівники цих органів, які проводили досудове слідство, за характером своєї діяльності є освіченими у правових питаннях, а тому мали можливість передбачити вірогідність виникнення та розвитку ситуації, мали можливість прийняти правильне рішення та реалізувати його. Внаслідок подій по притягненню до кримінальної відповідальності, у ОСОБА_3 виникла психотравма, що стала причиною життєвої кризи. Психотравмуючі події викликали у нього глибокі та тривалі фізичні та моральні страждання у період часу з 2004 по 2009 роки та створили для нього суттєві перешкоди в усіх основних сферах його життєдіяльності у зазначений період часу, та у подальшому житті. ОСОБА_3 не відновив своє життєве функціонування. У ході порушення кримінальної справи, пред’явлення обвинувачень та проведення слідчих, дій він бува позбавлений можливості запобігти заподіянню йому шкоди. Орієнтовний розмір компенсації за заподіяну ОСОБА_3 моральну шкоду в грошовому еквіваленті становить 91884 гривні 38 копійок (а.с. 137-143). Вартість експертизи, оплачена позивачем у повному обсязі, становить 2111 гривень 40 копійок (а.с. 136-137,151). Згідно з ксерокопіями квитанцій № 520 від 03 березня 2006 року та № 6112 від 26 квітня 2007 року, ОСОБА_3 сплачено грошові кошти адвокатам за надання йому правової допомоги.
Відповідно до вимог п.п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв’язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Відповідно до вимог ч. ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Згідно із вимогами ч. ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі постановлення судом виправдувального вироку. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода. Згідно із вимогами ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних слідків морального характеру. Відповідно до п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Ухвалою Верховного Суду України, яка є остаточним рішенням, тому що оскарженню не підлягає, залишено в силі ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року, якою виправдано ОСОБА_3, засудженого за вчинення злочину. Тому притягнення його до кримінальної відповідальності, обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та його засудження є незаконними, а з постановленням виправдувального вироку він отримав право на відшкодування моральної шкоди. Ці незаконні дії, згідно з висновками проведеної по справі судово-психологічної експертизи, стали причиною життєвої кризи ОСОБА_3, викликали у нього глибокі та тривалі фізичні та моральні страждання, створили для нього суттєві перешкоди в усіх основних сферах його життєдіяльності, внаслідок чого він не відновив своє життєве функціонування до цього часу. У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів правомірність висновків зазначеної експертизи чи вважати їх такими, які не відповідають дійсності. З цих підстав суд погоджується із експертним висновком про факт заподіяння ОСОБА_3 фізичних та моральних страждання, а тому визнає факт заподіяння йому моральної шкоди. Також суд погоджується із орієнтовним розміром відшкодування заподіяної ОСОБА_3, внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та засудження, моральної шкоди у сумі 91884 гривні 38 копійок. Тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у частині стягнення з відповідача - Державного казначейства України, заподіяної йому моральної шкоди у визначеному ним обсязі - у сумі 91884 гривні 38 копійок та стягнути з нього витрати на оплату судово-психологічної експертизи у сумі 2111 гривень 40 копійок. Разом з тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 2000 гривень, внаслідок їх недоведеності, так як оригінали документів, що підтверджують ці витрати, ні позивачем, ні його представником, суду не надано. Ксерокопії квитанцій № 520 від 03 березня 2006 року та № 6112 від 26 квітня 2007 року, згідно з якими ОСОБА_3 сплатив грошові кошти адвокатам за надання йому правової допомоги, не підтверджені оригіналами і суд не може визнати їх належними документами, а тому ці витрати на правову допомогу вважає такими, що документально не підтверджені.
Також суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідачів, якими позивач визначив прокуратуру Полтавської області та прокуратуру Полтавського району Полтавської області, так як прокуратура Полтавського району Полтавської області не є юридичною особою, а тому не може бути стороною по справі, а також тому, що згідно з вимогами чинного цивільного законодавства України, шкода, завдана позивачеві незаконними діями органу державної влади відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу, яку у справі представляє Державне казначейство України, що діє на підставі Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21 грудня 2005 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16,23,1167,1173,1176 ЦК України, ст. ст. 1,3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, ст. ст. 8,15,30,61,75,84,88,208-212,215,218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути із Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 91884 гривні 38 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, грошові кошти у сумі 2111 гривень 40 копійок, як витрати на оплату проведеної судово-психологічної експертизи, а усього стягнути грошових коштів на загальну суму 93995 гривень 78 копійок.
Зобов’язати Державне казначейство України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_3 93995 гривень 78 копійок з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України.
У задоволенні позовних вимог до прокуратури Полтавської області та прокуратури Полтавського району Полтавської області - відмовити за безпідставністю.
У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2000 гривень - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня його проголошення з наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів 30 дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
| < Попередня |
|---|
