24 липня 2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Барсукової В.М., Косенка В.Й.,
за участю прокурора: Олексюк О.Б.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, який діє в інтересах ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж про визнання незаконним рішення комісії щодо нарахування розміру збитків, звільнення від сплати збитків, за позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж про визнання незаконним акту про порушення Правил користування електричною енергією і договору на постачання електричної енергії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж до ОСОБА_7 про відшкодування збитків та судових витрат за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року,
встановила:
У жовтні 2008 року прокурор Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, який діє в інтересах ОСОБА_7, звернувся із позовом до ВАТ “Крименерго” в особі Бахчисарайського РЕМ про визнання незаконним рішення комісії щодо нарахування розміру збитків у розмірі 566 грн. 82 коп., згідно акту про порушення ПКЕЕ від 26 березня 2008 року № 143288, а також звільнити ОСОБА_7 від сплати нарахованих збитків. Свої вимоги обґрунтовував тим, що актом про порушення ПКЕЕ від 26 березня 2008 року встановлено, що обв’язка державного повелителя не відповідає державному стандарту. Вказаний акт є незаконним, оскільки складено його з порушенням Методики визначення об’єму і вартості електричної енергії, яка не врахована унаслідок порушення споживачами правил електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕ України від 4 травня 2006 року № 562.
У листопаді 2008 року ВАТ “Крименерго” в особі Бахчисарайського РЕМ звернулося із позовом до ОСОБА_7 про відшкодування збитків у розмірі 566 грн. 82 коп., які нараховані у зв’язку з порушенням ОСОБА_7 правил користування електричною енергією.
12 грудня 2008 року ОСОБА_7 звернувся із позовом до ВАТ “Крименерго” в особі Бахчисарайського РЕМ про визнання незаконним акту про порушення ПКЕЕ від 26 березня 2008 року № 143288 та договору від 13 листопада 2000 року, укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ “Крименерго” в особі Бахчисарайського РЕМ, відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року, позовні вимоги прокурора Бахчисарайського району АРК задоволено частково. Рішення комісії Бахчисарайського РЕМ ВАТ “Крименерго” від 23 квітня 2008 року за протоколом № 17 від 23 квітня 2008 року щодо нарахування збитків за актом № 143288 від 26 травня 2008 року, заподіяних ОСОБА_7 на суму 566 грн. 82 коп., визнано незаконним. В решті позову відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Крименерго” на користь ОСОБА_7 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. У задоволенні позову ВАТ “Крименерго” відмовлено. Стягнуто з ВАТ “Крименерго” на користь держави 38 грн. 50 коп. та 106 грн. 50 коп. у рахунок оплати судових витрат.
У касаційній скарзі ВАТ “Крименерго” в особі підрозділу Бахчисарайського РЕМ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, який діє в інтересах ОСОБА_7, та визнаючи незаконним рішення комісії Бахчисарайського РЕМ ВАТ “Крименерго” за протоколом № 17 від 23 квітня 2008 року щодо нарахування збитків за актом № 143288 від 26 травня 2008 року, заподіяних ОСОБА_7 на суму 566 грн. 82 коп., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що при складанні вказаного акту комісією застосовано Методику нарахування розміру відшкодування збитків, спричинених енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, яка була затверджена постановою Національної комісії електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (далі – Методика). Однак, ця Методика скасована постановою Національної комісії електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ВАТ “Крименерго” в особі Бахчисарайського РЕМ, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, також обґрунтовано виходив з того, що їх вимоги необґрунтовані, оскільки рішення, на підставі якого були нараховані збитки, визнано недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Доводи скарги висновків суду не спростовують.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.
Проте, не можна погодитись з рішенням судів в частині часткового задоволення позову ОСОБА_7 і стягнення на його користь 10 000 (десять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7 та стягуючи із ВАТ “Крименерго” 10 000 (десять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що його вимоги ґрунтуються на законі, а тому підлягають захисту на підставі статті 23 ЦК України.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб’єктивних цивільних прав.
Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках, у тому числі і у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (частина перша статті 1167 ЦК України).
Статтею 1167 ЦК України передбачено умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов’язання.
ОСОБА_7 звернувся із позовом про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України.
Виходячи із суті позовних вимог, заявлених позивачем, їх задоволення на підставі лише статті 23 ЦК України є незаконним.
За таких обставин, вважати ухвалені у справі рішення обґрунтованими немає підстав.
Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом повно досліджено обставини справи, проте застосовано норми права, які не підлягають застосуванню.
Позивач не навів мотивів спричинення шкоди винними діями особи, причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та зазначив лише загальні вимоги закону.
Ураховуючи викладене, на підставі норм ЦК України, Цивільного процесуального кодексу України, рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди скасувати, відмовивши ОСОБА_7 у задоволенні цих вимог.
У решті Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва
Судді: М.І. Балюк, В.М. Барсукова, В.І. Гуменюк, В.Й. Косенко
| Наступна > |
|---|
