23 червня 2010
Cправа № 2-473/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року м.Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді – Дядечко І.І.,
при секретарі – Монт А.Ю.,
за участю: адвоката – ОСОБА_1, представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом – юридичної особи – відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії – ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом – фізичної особи – ОСОБА_4, відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом – фізичної особи – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Полтавської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсними договорів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ВАТ ВТБ Банк в особі Полтавської філії – звернуся до суду з позовом, де просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року в загальній сумі 993489,67 грн., заборгованість за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29 квітня 2008 року в загальній сумі 713251,29 грн., а також судові витрати.
Позивач – ОСОБА_4 – звернувся до суду з зустрічним позовом до ВАТ ВТБ Банк, де просить визнати недійсними кредитний договір № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року та договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29 квітня 2008 року. Судові витрати просить покласти на відповідача.
В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом, відповідача – за зустрічним, первісний позов підтримали, зустрічний позов не визнали, мотивуючи заявлені вимоги банку тим, що 29.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_4 укладено Генеральну угоду № 2, відповідно до якої Банк зобов’язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами. Пунктом 1.2 даної Генеральної угоди передбачено, що загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 1500000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Термін дії угоди по 27 квітня 2018 року. В цей же день, тобто 29.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ банк в м.Кременчук та ОСОБА_4 на підставі Генеральної угоди № 2 від 29 квітня 2008 року укладено кредитний договір № 12.2-2/08СК, відповідно до якого предметом договору є надання банком ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 840822 грн. строком користування до 28 квітня 2015 року з платою за користування кредитом 16,5 % річних. Також 29.04.2008 року між банком та ОСОБА_4 на підставі Генеральної угоди № 2 від 29 квітня 2008 року укладено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ, відповідно до якого предметом договору є надання банком ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 640000,00 грн. строком користування до 28 квітня 2015 року з платою за користування кредитом 16,5 % річних. За умовами договорів погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати процентів шляхом перерахування ОСОБА_4 у день настання виконання зобов’язань за кредитним договором суми заборгованості на його поточний рахунок та списанням банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника. З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ 29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 12.2/08-ДІ, відповідно до якого останній передає ВАТ ВТБ Банк в іпотеку нежиле приміщення (літ.А) загальною площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою Полтавська область, м.Кременчук, вул.Пролетарська, 11, яке належить йому на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Предмет іпотеки сторони оцінили в 2514467 грн. Відповідно до п.4.2 Іпотечного договору у разі невиконання зобов’язань іпотекодавця за будь-яким договором, що є невід’ємною частиною Генеральної угоди, іпотеко держатель має право достроково вимагати виконання зобов’язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї Генеральної угоди та задовільнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. 29.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м.Кременчук, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договори поруки № 12.2-2/08-ДП1 та № 12.3-2/08-ДП1, відповідно до якого ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання зобов’язань ОСОБА_4 щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами № 12.2-2/08-СК та № 12.3-2/08КЛ від 29.04.2008 року, та будь-якими додатковими угодами до них. Також 29.04.2008 року між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договори поруки № 12.2-2/08-ДП2 та № 12.3-2/08-ДП2, відповідно до якого ОСОБА_5 поручається перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами № 12.2-2/08-СК та № 12.3-2/08КЛ від 29.04.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього. У разі невиконання зобов’язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. В порушення виконання прийнятих на себе зобов’язань ОСОБА_4 несвоєчасно здійснює повернення кредитних коштів та сплату відсотків, згідно умов передбачених договором про відкриття не відновлювальної кредитної лінії. З метою досудового врегулювання питання щодо погашення заборгованості по кредиту позичальнику та поручителям були направлені листи-попередження щодо погашення заборгованості, але зобов’язання залишається невиконаним. Станом на 05.10.2009 року заборгованість за кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року становить 101494591 грн.91 коп., за договором про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29 квітня 2008 року – 722254 грн.12 коп.
Невизнаючи зустрічного позову, представники ВАТ ВТБ Банку суду пояснили, що 17.03.2008 року ОСОБА_4 звернувся до відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м.Кременчук для отримання кредитних коштів в розмірі 150000, 00 грн. Співробітниками відділення йому були запропоновані діючі на той час програми кредитування клієнтів малого бізнесу, під яку відносився ОСОБА_4, затверджені рішенням комітету управління активами і пасивами банку від 29.01-06.02.2008 року № 5. Ознайомившись з умовами діючих програм кредитування, ОСОБА_4 зупинився на продукті – кредит на будь-які цілі під заставу комерційної нерухомості, відсоткова ставка по якому в гривні складала 16,5 % річних. Нижчі відсоткові ставки діяли за продуктом «Іпотечний кредит на купівлю комерційної нерухомості», в заставу по якому необхідно було передати комерційну нерухомість, що буде придбана за кредитні кошти (15,75 % річних), «Кредит на придбання нового автотранспортну» (16 % річних) та «Кредит під заставу депозиту» (15-15,5 % річних). Кредитна програма «для господарської діяльності» ВАТ ВТБ Банк не розроблялася та не затверджувалася, тому і не могла бути запропонована ОСОБА_4 Останній особисто звернувся до банку із заявою-анкетою, в якій просив надати йому кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії із загальним розміром ліміту 1500000,00 грн. терміном на 84 місяці з метою кредитування – споживчі потреби, з наданням в заставу нерухомого майна – вбудованого приміщення магазину. Крім того, дружина позивача ОСОБА_7 була згодна на отримання її чоловіком кредиту в банку та укладання кредитного договору для отримання зазначеного кредиту в інтересах сім’ї, а саме, для особистих потреб, про що надала письмову заяву. ОСОБА_4 стверджує, що банком була завищена процентна ставка в порівнянні з іншими банками, однак процентні ставки встановлюються відповідно до кожного кредитного продукту, а не під конкретного позичальника та затверджуються рішенням КУАП банку і є обов’язковими для використання по всій системі ВАТ ВТБ Банк. Стверджуючи, що банком завищено процентну ставку, ОСОБА_4 не зазначає жодної банківської установи, в якій відсоткова ставка для даного виду кредиту була б нижчою або на такому ж рівні. В іншому банку АКБ «Фінанси та кредит» на час видачу ОСОБА_4 кредиту відсоткова ставка дорівнювала 18,5 % річних при комерційному кредитуванні під заставу нерухомості для значних сум більше 1500000 грн. ОСОБА_4, зазначаючи, що кредитний договір був укладений з ним як з фізичною особою, а не як з фізично особою-підприємцем, не доводить яким саме чином дана обставина вплинула на обмеження його цивільних прав та обов’язків. Крім того, на момент укладання кредитного договору, проаналізувавши фінансову документацію, банком було встановлено, що фінансовий стан ОСОБА_4 в повному обсязі дозволяв обслуговувати отриманий кредит.
Відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним – ОСОБА_4 первісний позов не визнав, при цьому в повному обсязі підтримав заявлені ним позовні вимоги зустрічного позову, мотивуючи їх тим, що 29.04.2008 року він уклав з ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії генеральну угоду № 2, відповідно до якої банк зобов’язався надавати йому кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії. Загальний розмір позичкової заборгованості по цій угоді був обмежений сумою, еквівалентною 1500000,00 грн. Термін дії угоди до 27.04.2018 року. Також 29.04.2008 року між ними було укладено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ, відповідно до якого банк зобов’язаний був надати йому грошові кошти на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання на суму 640000,00 грн. і встановив процентну ставку за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних строком користування до 28.04.2008 року. Видача траншів встановлена до 28.10.2008 року. В п.2.5 договору вказано, що кредитні кошти надаються на власні потреби. В цей же день, 29.04.2008 року між ним та банком на підставі генеральної угоди був укладений ще один кредитний договір № 12.2-2/08-СК, відповідно до якого банк зобов’язаний був надати йому грошові кошти на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання на суму 840822,00 грн. і встановив процентну ставку за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних строком користування до 28.04.2008 року. В п.2.5 кредитного договору вказано, що кредитні кошти надаються на власні потреби. 29.04.2008 року між сторонами був укладений іпотечний договір № 12.2/08-ДІ, згідно з яким він передав в іпотеку нежиле приміщення загальною площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кременчук, вул.Пролетарська, 11, вартістю 2514467,00 грн. Крім того, 29.04.2008 року було укладено два договори поруки між ним, ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_6 № 12.3-2/08-ДП1 та між ним, ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_5 № 12.3-2/08-ДП2. Угода, договір та кредитний договір ним були укладені в один день 29.04.2008 року під впливом тяжких обставин, які полягають у наступному. 06.12.2006 року він зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, виданого виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. На підставі вказаного свідоцтва він здійснює фінансово-господарську діяльність, пов’язану з виготовленням будівельних матеріалів, створив власне виробництво та нові робочі місця. В 2007 році він розпочав будівництво сучасних промислових ліній по виготовленню черепиці та тротуарної плитки з використанням новітніх технологій з застосуванням полімерів. Для фінансування вказаного виробництва він вирішив залучити кредитні ресурси, уклавши 20.02.2008 року договір кредиту з ПриватБанком на загальну суму 1250000 грн. Від цього банку двома траншами в лютому та березні 2008 року він отримав лише частину кредитних коштів на загальну суму 850000 грн. Всі отримані від цього банку кредитні кошти він направив на будівництво цього цеху, на закупівлю виробничих ліній та сировини. Він також створив робочі місця та набрав штат працівників, які мали виготовляти продукцію. Для закінчення розпочатого будівництва та запуску до ладу промислових ліній йому необхідно було отримати від цього банку залишок кредиту в сумі 400 000 грн. У разі успішного закінчення будівництва вказаного виробництва та початку роботи виробничих ліній, грошових коштів від реалізації готової продукції мало повністю вистачити на щомісячну виплату заборгованості по цьому кредиту та відсотків за його користування, а також сплатити всі податки та розрахуватися по заробітній платі з працівниками. Однак, в квітні 2008 року ПриватБанк припинив видачу наступних траншів по кредиту у зв’язку з певними труднощами, які виникли в наданні кредитних ресурсів, в тому числі по раніше укладеним договорам. З цих причин без отримання решти кредиту він не мав змоги в квітні 2008 року приступити до виробництва готової продукції та її реалізації, своєчасно сплатити щомісячну заборгованість по кредиту, а закінчити розпочате будівництво було вкрай неможливо. В цих умовах, обмежених часовими рамками, він змушений був звернутися до різних комерційних банків, з метою якнайшвидшого перекредитування, в іншому разі цей банк мав право застосувати до нього штрафні санкції і навіть вимагати повернення всієї суми кредиту, а всі кредитні та наявні в нього кошти він вклав у виробництво. У разі перекредитування він мав би змогу закінчити розпочате будівництво, налагодити випуск готової продукції та її реалізацію, продовжувати здійснювати свою фінансово-господарську діяльність, сплачувати податки до бюджету та зберегти робочі місця. У відділенні № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк його запевнили, що в банком йому будуть надані самі вигідні умови по кредитуванню. Згодом, детально вивчивши умови укладених із банком договорів в порівнянні з умовами, які йому могли надати інші банку, він зрозумів, що ця угода і договори були укладені на вкрай невигідних для нього умовах, а саме: за умовами кредитних договорів передбачено цільове використання кредитів, що кредити були надані йому на особисті потреби, а не для господарської діяльності, а тому в іпотеку та заставу він не мав змоги передати будівлю виробничого цеху, обладнання та виготовлену продукцію, на створення яких він власне і отримав кредитні кошти; враховуючи значний розмір суми кредиту та маючи позитивну кредитну історію банком завищена процентна ставка за користування кредитами (16,5 %) в порівнянні з іншими банками (14,5-16 %); угода, договір та кредитний договір були укладені як з громадянином, тобто з фізичною особою, а не як з фізичною особою-підприємцем, обсяг цивільних прав та обов’язків між якими суттєво відрізняються не на його користь. Отже, укладення угоди, договору та кредитного договору були здійснені під впливом тяжких для нього обставин на вкрай невигідних умовах, а тому, на думку позивача, вказані правочини мають бути визнані недійсними.
Відповідачі за первісним позовом, треті особи за зустрічним – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, первісний позов не визнали, із зустрічним позовом не погодилися, при цьому суду пояснили, що 29.04.2008 року вони виступили поручителем ОСОБА_4 при оформленні останнім кредитних договорів. Наслідки невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору їм відомі.
Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши представлені докази, приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 29 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м.Кременчук та ОСОБА_4 укладено генеральну угоду № 2, відповідно до якої банк зобов’язався надавати ОСОБА_4 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 1500000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Термін дії угоди по 27 квітня 2018 року.
В цей же день між сторонами генеральної угоди укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року, згідно з яким банк на підставі генеральної угоди № 2 від 29 квітня 2008 року та на положеннях та умовах цього кредитного договору надав ОСОБА_4 на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання кредит – грошові кошти в сумі 640000,00 грн. зі строком користування по 28 квітня 2015 року зі сплатою за користування кредитом 16,5 % річних. Відповідно до п.2.5. вказаного договору кредит надано позичальникові на особисті потреби.
29.04.2009 року між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м.Кременчук, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 12.3-2/08-ДП1, згідно з яким ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього. Згідно з п.4 вказаного договору у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Аналогічний договір поруки № 12.3-2/08-ДП2 від 29.04.2008 року було укладено між банком ОСОБА_5 та ОСОБА_4, де поручителем за виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року виступив ОСОБА_5
Крім того, 29 квітня 2008 року між сторонами генеральної угоди укладено кредитний договір № 12.2-2/08-СК, згідно з яким банк на підставі генеральної угоди № 2 від 29 квітня 2008 року та на положеннях та умовах цього кредитного договору надав ОСОБА_4 на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання кредит – грошові кошти в сумі 840822,00 грн. зі строком користування по 28 квітня 2015 року зі сплатою за користування кредитом 16,5 % річних. Відповідно до п.2.5. вказаного договору кредит надано позичальникові на особисті потреби.
За укладеними договорами поруки № 12.2-2/08-ДП1 та № 12.2-2/08-ДП2 поручителями виконання ОСОБА_4 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановленими кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього, виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_5, котрі згідно з п.4 вказаних договорів у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором відповідають перед банком разом з ОСОБА_4 як солідарні боржники.
Відповідно до іпотечного договору № 12.2/08-ДІ від 29 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 та ОСОБА_4, останній для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед банком за генеральною угодою № 2 від 29 квітня 2008 року та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежиле приміщення (в літ.«А») – загальною площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул.Пролетарська, 11. Предмет іпотеки сторони оцінили в 2514467,00 грн.
Згідно з заявою-анкетою позичальника – фізичної особи, ОСОБА_4 звернувся до банку як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, з метою кредитування споживчих потреб. Дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_7 не заперечувала щодо отримання останнім кредитів в банку в сумі 640000 грн. та 840822 грн. на строк 84 місяці зі сплатою 16,5 % річних та укладанням кредитного договору для отримання зазначеного кредиту в інтересах сім’ї, а саме, для особистих потреб, що підтверджується її письмовими заявами від 29.04.2008 року.
10 листопада 2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі директора відділення № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м.Кременчук та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року та додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 12.3-2/08-КЛ від 29 квітня 2008 року, згідно з якими змінено розмір плати за користування кредитом та встановлено нову процентну ставку в розмірі 23,5 % річних з 10 листопада 2008 року. При цьому, ОСОБА_4 було запропоновано у разі незгоди з новою процентною ставкою достроково виконати всі зобов’язання та погасити в повному обсязі заборгованість перед банком протягом 30 днів з дня отримання листа. ОСОБА_4, в свою чергу, незгоди з запропонованою процентною ставкою не висловив та підписав додаткові угоди, чим погодився з новими умовами вартості наданих кредитних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з вимогами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Для визнання правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини, недійсним є необхідна наявність таких двох умов як вчинення правочину під впливом тяжкої для особи обставини, та те, що умови правочину вкрай невигідні для цієї особи. При цьому, під тяжкими обставинами слід розуміти важке майнове становище особи, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини, що може бути зумовлене не тільки станом самої фізичної особи, а й становищем його близьких. Невигідні умови правочину полягають у відображенні нееквівалентності передачі майна та у очевидності цієї обставини для сторін правочину.
ОСОБА_4, заперечуючи дійсність укладених кредитних договорів, посилається на те, що вони були укладені ним під впливом тяжкої обставини на невигідних для нього умовах, а саме: за умовами кредитних договорів передбачено цільове використання кредитів, що кредити були надані йому на особисті потреби, а не для господарської діяльності, а тому в іпотеку та заставу він не мав змоги передати будівлю виробничого цеху, обладнання та виготовлену продукцію, на створення яких він власне і отримав кредитні кошти; враховуючи значний розмір суми кредиту та маючи позитивну кредитну історію банком завищена процентна ставка за користування кредитами (16,5 %) в порівнянні з іншими банками (14,5-16 %); угода, договір та кредитний договір були укладені як з громадянином, тобто з фізичною особою, а не як з фізичною особою-підприємцем, обсяг цивільних прав та обов’язків між якими суттєво відрізняються не на його користь. Вказані позивачем за зустрічним позовом обставини не приймаються судом умовами визнання правочину недійсним, оскільки вони не відповідають встановленим законом умовам для цього. Так, ОСОБА_4 не надано суду жодного доказу того, що він уклав кредитні договори за умов відсутності засобів, необхідних для нормального існування його особисто та його родини; на отримання кредитів для особистих потреб з відсотковою ставкою 16,5 % річних погодився не лише ОСОБА_4, а і його дружина ОСОБА_7, поряд з цим в подальшому ОСОБА_4 погодився на підвищення процентів з 16,5 % до 23,5 %.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за відсутності підстав визнання кредитних договорів недійсними.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з вимогами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що починаючи з 29 вересня 2008 року ОСОБА_4 почав допускати неналежне виконання своїх зобов’язань за вищевказаними кредитними договорами, в зв’язку з чим 6 жовтня 2008 року на його адресу банком було направлено вимоги щодо погашення заборгованості за вихідними номерами 156/1002-02-8 та 157/1002-02-8. Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 на ім’я керуючого Полтавською філією ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_8, останній пояснив, що про строчка утворилася з вини Промінвестбанку та в зв’язку з нестабільною економічною ситуацією в країні, а також зобов’язався усунути заборгованість в найкоротші строки. Однак, в подальшому позичальник не припинив порушення умов договору, в результаті чого станом на 1 грудня 2008 року у нього утворилася прострочена заборгованість за кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29.04.2008 року в розмірі 37832,68 грн., а також за кредитним договором № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року в розмірі 33016,70 грн. На письмові вимоги про усунення порушення № 238/1002-08-2 від 01.12.2008 року та № 239/1002-08-2 від 01.12.2008 року ОСОБА_4 належним чином не відреагував. Також 01.12.2008 року банком на адреси поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було направлено заяви про погашення простроченої заборгованості по кредитних договорах ОСОБА_4, котрі також не вчинили жодних дій щодо погашення заборгованості.
Станом на 05.11.2009 року загальна заборгованість за кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29.04.2008 року становить 101494591, 91 грн., за кредитним договором № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року – 722254,12 грн., що підтверджується письмовими доказами по справі.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 (Позика) глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За викладених обставин наявна заборгованість за кредитними договорами підлягає стягненню з боржника на користь банку.
За правилами ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оскільки згідно умов договорів поруки № 12.2-2/08-ДП1, № 12.2-2/08-ДП2, № 12.3-2/08-ДП1 та № 12.3-2/08-ДП2 від 29.04.2008 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виступили поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитними договорами, при цьому вказаними договорами поруки передбачено їх солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов’язання позичальником, то наявна заборгованість має бути стягнути з відповідачів за первісним позовом в солідарному порядку, тому позов ВАТ ВТБ Банку підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 233, 526, 527, 530, 554, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – задовольнити.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Полтавської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсними договорів – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії:
- заборгованість за кредитним договором № 12.2-2/08-СК від 29 квітня 2008 року в загальній сумі 1014945 грн. 91 коп. (один мільйон чотирнадцять тисяч дев’ятсот сорок п’ять гривень 91 копійка);
- заборгованість за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29 квітня 2008 року в загальній сумі 722254 грн. 12 коп. (сімсот двадцять дві тисячі двісті п’ятдесят чотири гривні 12 копійок);
- 3434 грн. державного мита та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, сплачених позивачем при подачі позову до суду.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Коментарі
Eczema bumps on hands