10 серпня 2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом селянського фермерського господарства «Ранок-В» (далі – СФГ «Ранок-В») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів оренди земельних ділянок дійсними та відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою представника відповідачів – ОСОБА_7 – на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2009 року,
встановила:
У червні 2009 року СФГ «Ранок-В» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2004 року на підставі договорів оренди земельних ділянок, що належать відповідачам, загальною площею 4,08 га, використовували земельну ділянку для ведення сільського господарства, виплачуючи орендну плату. У квітні 2008 року відповідачі звернулись до нього із заявою про бажання самостійно обробляти свої земельні ділянки, проте оскільки термін дії договорів оренди не сплив, їм було відмовлено, а у вересні 2008 року поле, на якому знаходились їхні земельні ділянки, працівниками СФГ «Ранок-В» було засіяне озимою пшеницею. 25 листопада 2008 року ОСОБА_3 за домовленістю з іншими відповідачами, які хотіли самостійно обробляти землю, трактором переорав посіви озимої пшениці на спірних земельних ділянках, чим господарству була завдана майнова шкода у вигляді прямих збитків і упущеної вигоди в розмірі 71 205 грн. 76 коп., яку просило на підставі ст. 407 ЦК України стягнути в солідарному порядку з відповідачів.
Крім того, оскільки договори оренди земельних ділянок у встановленому законом порядку не пройшли державної реєстрації, але фактично виконувались протягом п’яти років усіма сторонами, позивач просив визнати їх дійсними.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь СФГ «Ранок-В» солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 71 205 грн. 76 коп. У задоволенні вимог про визнання договорів оренди земельних ділянок дійсними відмовлено.
У касаційній скарзі представник відповідачів – ОСОБА_7 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення позову скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Стягуючи на користь СФГ «Ранок-В» майнову шкоду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 1166 ЦК України, виходив із того, що відповідачі, підписавши договори оренди, які хоча й не пройшли державної реєстрації, проте були виконані, передали позивачу належні їм земельні ділянки, отримували орендну плату та, знаючи про те, що земля засіяна озимою пшеницею, захищаючи свої права, неправомірно пошкодили майно СФГ «Ранок-В», завдавши йому майнової шкоди, розмір якої складають прямі збитки й упущена вигода. Відмовляючи у визнанні договорів оренди земельних ділянок дійсними, суди посилалися на те, що для цього відсутні правові підстави.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що відповідачі на підставі державних актів від 21 грудня 2001 року є власниками земельних ділянок загальною площею 4,08 га, що розташовані на території Воскодавенської сільської ради Козятинського району Вінницької області. 1 грудня 2004 року з кожним із відповідачів СФГ «Ранок-В» укладено договір оренди земельної ділянки на 5 років, умови договорів виконувались. Зазначені договори державної реєстрації не пройшли, що сторонами не заперечується. У квітні 2008 року відповідачі звернулись до СФГ «Ранок-В» із заявою про бажання самостійно обробляти власні земельні ділянки, оскільки отримали від нього пропозиції про укладення нових договорів на 10 років і з цим не погоджувались. У червні 2008 року відповідачі отримали дозвіл на виділення земельних ділянок у натурі. У вересні 2008 року поле, на якому знаходились їхні земельні ділянки, працівниками СФГ «Ранок-В» було засіяне озимою пшеницею, а 25 листопада 2008 року ОСОБА_3 за домовленістю з іншими відповідачами трактором переорав посіви озимої пшениці на спірних земельних ділянках.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України “Про оренду землі” є укладеним з моменту такої реєстрації.
Судом установлено, що державна реєстрація підписаних сторонами 1 грудня 2004 року договорів оренди земельних ділянок не відбулася, що сторонами не заперечується.
Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договори не є укладеними, а тому в разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК України).
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов’язана повернути доходи.
Отже, застосувавши до вказаних правовідносин положення ст. 1166 ЦК України про відшкодування шкоди суди зазначених вище положень матеріального права не врахували.
З урахуванням заявлених правових та фактичних підстав позову колегія суддів Верховного Суду України не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки встановлено, що позивач зобов’язаний був повернути земельні ділянки відповідачам у належному стані через використання їх без відповідної правової підстави (державної реєстрації договорів оренди), а, отримавши від них заяви про бажання самостійно обробляти земельні ділянки, не повинен був засіювати їх озимою пшеницею. Крім того, позивач не довів понесення необхідних витрат (а не прямих збитків і упущеної вигоди) для утримання в належному стані спірної землі та їх необхідність.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі їхнього представника, ОСОБА_7, задовольнити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2009 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову селянського фермерського господарства «Ранок-В» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів оренди земельних ділянок дійсними та відшкодування майнової шкоди – відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко
Д.Д. Луспеник
| < Попередня | Наступна > |
|---|
