Порука є одним з найефективніших способів забезпечення виконання зобов'язань, особливо при укладенні кредитних договорів, і регламентується нормами глави 49 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником свого обов’язку. При цьому у випадку порушення боржником зобов'язання, поручитель буде відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і сам боржник. Цей не вельми приємний обов'язок поручителя, будучи послугою, може за ст. 558 ГК бути сплачена боржником. Однак це окрема тема для вивчення. Більш актуальною зараз є проблема порушення боржником свого зобов'язання, внаслідок чого у поручителя виникають неприємності, пов'язані з відповідальністю перед кредитором. В умовах фінансової кризи ці неприємності можуть навіть привести поручителя - юридичну особу до. Саме тому мінімізація відповідальності за договором поруки стає для такої особи питанням життя або смерті. Ситуація доволі непроста, адже за боргами треба платити. Отже, що ж повинен робити поручитель в такій ситуації?
Права та обов’язки
У разі одержання вимоги кредитора поручитель перш за все зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ч. 1 ст. 555 ЦК). Для чого це потрібно? Такі дії дозволяють точно встановити обсяг відповідальності поручителя, на необхідність чого вказував ВСУ у своїй постанові від 06.06.2007. Поручитель повинен розуміти, що боржник може мати заперечення проти вимог кредитора і якщо він (поручитель) сам виконає зобов'язання, то боржник згодом буде мати право висунути всі свої заперечення проти нього самого.
Крім цього, поручитель також має право висунути проти вимог кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Навіть у випадку, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК). Звичайно, засобів для захисту у поручителя серед відведених йому законом прав та обов'язків не багато, але їх слід мати на увазі перш за все. Як видно, повнота реалізації прав, а відповідно, ефективність захисту своїх інтересів багато в чому залежить від підтримки нормальних ділових відносин з боржником.
Шукаємо інші варіанти
Щоб згодом не картати себе за те, що не зробив все що міг, варто пошукати "зачіпки", що дозволяють на цілком законних підставах, але за формальною ознакою, не виконувати договір поруки або хоча б скоротити розмір відповідальності. Відразу ж зауважимо, що шансів що-небудь знайти замало, але все-таки ... Для цього необхідно уважно вивчити договір поруки. Він повинен бути складений у письмовій формі. Недотримання форми тягне за собою нікчемність договору (ст. 547 ЦК). Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Оскільки в умовах кризи банки підвищували процентні ставки по кредитах, то слід зіставити умови договорів поруки та кредиту (тут знову згадаємо про нормальні ділові відносини з боржником) і визначити, чи включаються підвищені відсотки в обсяг відповідальності поручителя. Іншими словами, якщо особа поручалася за сплату боржником відсотків у певному розмірі, то вона не повинна відповідати зверх того. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК у разі зміни зобов'язання (у нашому випадку умов кредитного договору) без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, поручительство припиняється.
Якщо згадати, що поручительство - це ще й угода (дія, спрямована на здобуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, ч. 1 ст. 202 ЦК), то, як будь-яка інша угода, вона може бути визнана недійсною на певних підставах. Серед таких підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК, варто звернути увагу на дотримання (недотримання) вимоги, передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК: волевиявлення учасника операції повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Іноді, щоб отримати кредит, боржник представляє поручителя і банку завідомо недостовірні відомості про своє матеріальне становище. Можна стверджувати, що внаслідок таких його неправомірних дій зовнішнє волевиявлення поручителя в момент укладання договору було неадекватно його внутрішній волі.
Як запобігти проблемам
Не можна не згадати, що дуже багато залежить від умов договору поручительства. Оскільки на своїх помилках вчаться дурні, а розумні - на чужих, варто мати на увазі, що порука - це не підтвердження поручителем перед кредитором порядності позичальника, а матеріальна відповідальність за нього. Тому оцінка власних фінансових можливостей в момент укладання договору дозволить прийняти правильне рішення по допустимому обсягу поруки. Так, за загальним правилом боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦК), але лише в тому випадку, якщо договором не встановлено субсидіарну відповідальність. Тут, перш ніж пред'явити свої вимоги до поручителя, кредитор повинен буде адресувати їх боржнику. Крім того, згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 553 ЦК порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково, а відповідальність за боржника може бути розподілена між кількома поручителями.
Висновок
Отже, як видно з матеріалу, шансів ухилитися від виконання договору поручительства насправді не багато. Мабуть, є лише один гарантований варіант, при якому з поручителя знімається відповідальність за позичальника, - це смерть останнього. Але оскільки бажати цього не можна, залишається лише нагадати, що серйозний підхід до питання поручительства на стадії укладання договору, а також грамотний аналіз його умов дають можливість поручителю значно мінімізувати можливі негативні для себе наслідки.
