18 липня 2009
РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ
Справа "Биков проти України"
(Заява N 26675/07)
16 квітня 2009 року
У січні 2002 року заявник звернувся в порядку цивільного провадження до Сєверодонецького міського суду з позовом до підприємства "Об'єднання Азот" з оскарженням причин його звільнення з роботи та з вимогою відшкодування шкоди, завданої професійним захворюванням.
31 січня 2002 року Сєверодонецьке відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань (далі - Фонд) було залучено до справи як співвідповідача.
20 квітня 2007 року Сєверодонецький міський суд залишив без задоволення позовні вимоги заявника до "Об'єднання Азот". 4 грудня 2007 року апеляційний суд Луганської області скасував рішення Сєверодонецького міського суду від 20 квітня 2007 року та ухвалив нове рішення. Зокрема, він частково задовольнив вимоги заявника та вирішив стягнути на його користь 1500 гривень відшкодування за незаконне звільнення; вимогу щодо відшкодування у зв'язку із професійним захворюванням було залишено без задоволення. 15 лютого 2008 року Верховний Суд України відмовив заявнику у відкритті касаційного провадження.
12 червня 2008 року державна виконавча служба відмовила у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із відсутністю у виконавчому листі необхідної інформації щодо боржника. Згодом цю відмову було визнано неправомірною.
Станом на момент ухвалення рішення Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) рішення апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2007 року залишалося невиконаним.
У своєму рішенні Європейський суд зазначив, що розгляд справи заявника тривав 6 років та 1 місяць.
До Європейського суду заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що тривалість цивільного провадження, включно із виконавчим провадженням, не відповідала вимозі "розумного строку", а також за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективних засобів юридичного захисту за скаргою на надмірну тривалість цивільного провадження. Також заявник скаржився за статтями 2, 3, 4, 8 Конвенції.
22 квітня 2008 року Європейський суд оголосив заяву частково неприйнятною в частині скарг за статтями 2, 3, 4, 8 Конвенції.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
"1. Оголошує решту заяви прийнятною;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції;
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 800 (вісімсот) євро відшкодування моральної шкоди та 500 (п'ятсот) євро відшкодування судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції."
| < Попередня | Наступна > |
|---|
